Взяти Еверест за всяку ціну, передає Ukr.Media.
Кілька років я працювала в тренінговому центрі, в якому жінок вчили читати сни, малювати півонії і квіти сакури, плести, усвідомлено дихати, грати в «Майстра і Маргариту», спокушати і бути спокушеними.
До нас приїжджали успішні дівчата, хвацько паркуючи під вікнами свої неосяжні Land Rover і Lexus. Вони недбало кидали на дивани хутра і сідали, розправляючи сукні з останніх колекцій будинку моди Chanel. Пахли ароматами престижних парфумерних лінійок і поглядали на прикрашені діамантами годинник. Я на них дивилася, як на заморських принцес, і довго ламала голову над дилемою, чому такі успішні дами самотні.
А потім почула, як вони розмовляють зі своїми помічниками і примерзла до підлоги. Це нагадувало діалог генерала з салагою або сувору догану глави корпорації секретарці. Слова зривалися з губ, немов ляпаси, і навіть проходячі повз перехожі в цей момент витягувалися по струнці, і були готові віддати «генеральші» честь.
У мене є знайома бізнес-леді, у якої в підпорядкуванні три тисячі чоловік. Вона пахає, як Стаханов у забoї, спить по п'ять годин на добу і жepтвує відпусткою заради конференції в Каліфорнії. Одна виховує сина. Захоплюється моржуванням. Іноді ми зустрічаємося випити кави, як вона каже, «по -дівчачи», але кожен раз в її присутності мені хочеться втягнути живіт, розправити плечі і доповісти останні новини.
Перші п'ять хвилин вона ще намагається говорити про погоду і виставку «Зірки і какао», а потім влаштовує мені допит з пристрастю: «Над чим працюю? Чому затримую нову книгу і які плани на найближчі 45 років?» Я в три ковтки розправляюся зі своїм латте, так як не можу перебувати під подібним oбcтpiлом.
У перший рік життя з чоловіком мало не наламала дров. Звикшись жити одна і самостійно вирішувати всі свої побутові питання, постійно намагалася з ним воювати. Змагатися. Спілкуватися на рівних. Викликала плиточника, сантехніка і «чоловіка на годину», щоб забив в стіну два цвяха. Тягала пакети з продуктами і навіть одного разу спробувала власноруч змінити дверний замок, поки він не вигукнув: «Хто з нас чоловік? Невже не помічаєш, що відбираєш моє повітря і звужуєш мій простір?»
На модних тренінгах нам прожужжали вуха, що можна розвивати бізнес за чоловічим і жіночим сценарієм, тільки в чому відмінність ніхто не уточнив. Більшість спікерів відмахувались красивими фразами, типу: «Те, що чоловік робить із зусиллями, ви будете виконувати танцюючи. Там, де він закочує рукави і забиває сваї – ви на шпильках. Стукає кулаком по столу, а ви – нігтиками по щоденнику». Тільки в цих порадах не простежується жодної конкретики.
Знаю точно лише одне: в будь-якій ситуації чоловік повинен залишатися чоловіком, а жінка – жінкою. А там, дивись, і наш власний Еверест зробить крок назустріч.
