Народні свята 12 лютого 2018 року Народне свято «Трьох святителів» відзначається 12 лютого (за старим стилем – 30 січня).
В церковному календарі це соборне свято на честь трьох головних світових вчителів, батьків Православної Церкви.
Інші назви свята: «Три святителя», «Васильєв день», «Василь», «Звіриний свадебник», «Звірине свято». В X столітті нашої ери в Константинополі стався розкол віри. Освічені в питаннях віри мужі розділилися на три табори. Причиною палкої суперечки з'явилися троє найвизначніших отців Церкви Григорій Богослов, Іоанн Златоуст та Василь Великий. Кожен з трьох ворогуючих таборів намагався довести, що святий, якому вони віддають перевагу, важливіше двох інших. Незабаром ці чвари поглинули всіх жителів міста. Всюди відбувалися гучні тривалі суперечки і сварки, яким не було видно ні кінця, ні краю. Спір розв'язали самі святі. Одного разу пізно вночі вони всі, спершу по черзі, а потім разом, з'явилися уві сні митрополиту Евхаитинскому. Отці Церкви пояснили, що помилка людей у тому, що вони намагаються роз'єднати святих, які є єдиним цілим. Тому краще здійснювати пам'ять про них в один день. Так і з'явився свято Трьохсвятіе.
За народним повір'ям, 12 лютого не можна прясти, тому день називають Днем трьох святителів-непрядильщіков.
В народі його ще прозвали звіриним святом. Вважається, що в цей день у диких звірів починаються шлюбні ігри. Тварини вибирають собі пару, відбуваються зіткнення між самцями.
Люди відзначали це «свято» своєрідно — подавали на стіл страви з дичини і дикого звіра (наприклад, вепра). За поведінкою диких тварин судили про погоду. Якщо зайці приходять в сади — буде ще сувора зима. Якщо вовки виють близько до житла — теж до морозу. Снігур щебече скрипучим голосом — значить, варто чекати на заметіль. Зате миші передбачають відлига: за добу до підвищення температури виходять з-під лісової підстилки на сніг.
Тепло віщують і вкриті інеєм дерева. Червоний місяць на Трехсвяіе обіцяє сильний вітер, а вітер, у свою чергу, обіцяє сирої рік.
Народжені в цей день піклуються про всякому лісовому звірі і птиці. Про таких людей говорили: «Стане ранку, з раннього, вийде на сильний вітер, на сильний мороз, на лісовій гущавині і він замкне шлях до норах, логовам, гнізд, до урочищам благословенного звірини і благословенній птиці, щоб ніякої ненаситний очей не дивився б звіриного потомства».
