Все здавалося ясним у цьому світі ще з тих пір, коли Петя і Вова з підручника математики розжилися фруктами, при цьому Петі дісталося чотири яблука, а Вові – два апельсина. І треба було вирішити, що з ними робити. Ясно, що Петя, скажімо, може виміняти два яблука на один апельсин, якщо він більше любить цитрусові, а Вова якраз шанувальник яблук. І це буде логічно до спільного задоволення сторін, передає Ukr.Media.
Але пізніше, вже будучи дорослими, ми з подивом помітили, що в реальності все буде інакше. Обидва будуть коливатися. Петя зробить вигляд, що зовсім не їсть апельсини, але образиться на Вову, що той не запропонував. Вова в цей час підмовить старшого брата, щоб той підстеріг Петю і відібрав яблука. У підсумку Петя наб'є братові Вови обличчя, приїде поліція, яблука опечатають і всі підуть на телешоу.
Найдивовижніше, що таку ж нелогічну поведінку ми можемо спостерігати не лише у Петі і Вови, але і у деяких політиків, фінансистів, військових, стартаперів і навіть у самих себе. І добре, що якраз з'явився Моран Серф — нейрофізіолог з Північно-Західного університету, що у Сіетлі. Він довгі роки милувався томограмами працюючих мізків, в результаті чого прийшов до дивних висновків.
По-перше, Серф вважає, що пошук рішень сильно і швидко стомлює мозок. Думати набагато затратніше, ніж відчувати. По-друге, вірні рішення нам майже недоступні: на нас впливають емоції, соціальні умовності, гормональні сплески і ще тонна факторів. І саме правильне в цій ситуації — оточити себе людьми, чий світогляд нам подобається. Все одно наші рішення будуть залежати від соціуму, так нехай хоч цей соціум буде адекватним.
Правда, наше оточення теж залежить від гормонів, забобонів і магнітних бур. І від когнітивних спотворень, які навіть у Вікіпедії вже перераховані докладніше, ніж вершники Апокаліпсису. І від зовсім вже дивних речей: ще в 2014 році група вчених на чолі з Емілем Коккаро з Чиказького університету встановила, що токсоплазма, яка є майже у кожної кішки, а отже, і в її господаря, впливає на психіку, посилюючи схильність до ризику.
А рік тому нейрофізіологи з Університету Кірка та Інституту Макса Планка підтвердили, що на мислення досить сильно впливає кишкова флора, через яку йде метаболізм багатьох нейромедіаторів.
Тобто, якщо все це підсумувати, виходить, що замість того, щоб мислити логічно, ми зазвичай приймаємо ті рішення, які нам явно або неявно диктує наше оточення. При цьому на всяк випадок звіряємося з котячою токсоплазмою і власною товстою кишкою. Що, звичайно, багато що пояснює в навколишньому світі, але може служити предметом гордості. Адже якщо ми при цьому якось існуємо, ми просто молодці!
