«Вивсібрешете!» — приблизно так вигукнув почесний науковий співробітник Букінгемського центру астробіології Баррі Ді Грегорио при вигляді свіжої порції знімків поверхні червоної планети, які приніс у зубах марсохід Curiosity. Попадись вони на очі якомусь Мілонову, ніхто б нічого не зрозумів і все б обійшлося. Але штука в тому, що вищевказаний британський вчений — затятий фанат теорії про існування у давні часу життя на Марсі (і випустив про це аж дві книжки — «Марс. Жива планета» і «Мікроорганізми Марса»), передає Ukr.Media.
В середині грудня 2017-го Curiosity на пару днів зробив привал на марсіанській гряді Рубін Віри, що на схилі гори Шарп, і клацнув кілька фото кам'янистій місцевості. На одному з нещасливих знімків Ді Грегорио розгледів хвилеподібні структури темного кольору.
Британець б'є себе в груди мікроскопом це ні що інше як скам'янілі сліди «м'якотілих тварин», які коли-то бродили по червоній планеті! А ось у NASA впевнені — ці утворення вийшли внаслідок пересихання озер або руху водних потоків.
Коли ми придивилися до цих структур і отримали більш детальні їх фотографії, ми зрозуміли, що вони дійсно схожі на палички, але при цьому мають не круглу, а кутасту форму. Іншими словами, вони більше схожі на кристали, ніж на сліди життєдіяльності мікробів,- говорить Ашвін Васавада керівник місії Curiosity в Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені.
«Ага! — відповів на це Ді Грегорио. — Тоді чому, як тільки ці штуки були виявлені, з штаб-квартири NASA надійшла команда перекинути техніку в наступну точку, а?! Так просто вони не визнали відкриття таким вже важливим! І це ніякі не «палички» і не кристали, як стверджується! Вдивіться в фото краще — це ж вилиті скам'янілості! Кристали так не галузяться і не згинаються!».
«Та нічого ми нікуди не перекидали, — заперечив Васавада. — Навпаки: розгорнули марсохід, щоб гарненько вивчити ці дивні структури. І не пошкодували: у січні і лютому неподалік від них ми знайшли темні горбки по типу гіпсових відкладень, які утворюються на дні земних озер після того, як ті пересихають зовсім. Скоріше за все, справа була так: біля цих горбків формувалися кристали, наприклад, солей, з часом вони «заростали» відкладами не кристалічних порід — так в підсумку і з'явилися ті самі загадкові структури. А марсіанські тварі ні при чому!».
Однак Ді Грегорио залишився непохитним: на його думку, NASA приховує від громадськості знахідки, що підтверджують існування життя на Марсі, щоб не зірвалася програма польоту туди, намічена на 2030 роки. Він скооперувався з двома однодумцями, щоб досконально вивчити зроблені марсоходом фото, і готує доповідь, в якої має намір представити докази того, що колись червона планета була цілком собі населена. Удачі, Баррі!
