Міжнародна команда астрономів нещодавно виявила екзопланету, що обертається навколо солнцеподобной зірки. При цьому виявилося, що її щільність значно перевищує щільність всіх відкритих досі планет. Аналіз, проведений дослідниками під керівництвом Олександра Сантерна з французького університету Екс-Марсель, показав, що ця екзопланета має, ймовірно, структуру, схожу на Меркурій в нашій Сонячній системі. Але ось як виник цей світ в 340 світлових роках від нас, для вчених поки що залишається загадкою, передає Ukr.Media.
Екзопланета K2-229b “спливла“ в 2016 році при аналізі даних спостережень космічного телескопа Кеплер. Вимірювання дозволили визначити три планети навколо зірки спектрального класу К в сузір'ї Діви. У той час як дві зовнішні планети не являли собою нічого незвичайного, сама внутрішня екзопланета відразу привернула увагу своєю неординарністю. При діаметрі, який лише на 20 відсотків перевищує діаметр Землі, маса планети опинилася в 2,59 разів більше земного. Це означає, що по щільності вона повинна бути приблизно такою, як Меркурій, написали астрономи в спеціалізованому журналі Nature Astronomy.
Що стосується нашого Меркурія, то численні експерименти і моделювання показали, що сама внутрішня і найменша планета Сонячної системи на 70 відсотків складається з металевого ядра, навколо якого розташовується відносно тонка оболонка з силікатних порід. І саме це відрізняє його від всіх інших кам'яних планет нашої Сонячної системи. Марс, Земля і Венера мають діаметрально протилежне співвідношення ядра і мантії: у цих планет металеве ядро складає всього 30 відсотків маси, а решта припадає на камінь.
Чому K2-229b має таку структуру, яка суперечить прийнятій сьогодні теорії виникнення планет, абсолютно незрозуміло. Правда, у команди Сантерна є цілий ряд ідей, як могла виникнути ця екзопланета. Можливо, передбачається в одній із версій, що K2-229b незабаром після свого виникнення мала значно більші розміри. Але внаслідок космічної катастрофи, наприклад, через зіткнення з іншим небесним об'єктом, вона могла втратити значну частину своєї зовнішньої оболонки.
Також важливу роль у цьому питанні могла зіграти значна близькість планети до материнської зірки, так як цей экзомеркурий обертається навколо зірки на відстані всього 0,012 астрономічної одиниці – майже однієї сотої відстані від Землі до Сонця. Крім того, на формування такої структури планети могли вплинути і викиди магнітного поля зірки або звездотрясения. Який із сценаріїв виявиться найбільш вірогідним, повинні показати подальші спостереження за планетою K2-229b.
