Вчені повідомили, що дізналися таємницю про поховання Стоунхенджа

Зображення дивно розташованих каменів на соковито-зеленому лузі знайоме всім користувачам класичної Windows XP. Ця фотографія фігурує у багатьох фотостоках і стоїть за замовчуванням практично в кожному електронному пристрої, інформує Ukr.Media.

Стоунхендж – священне місце стародавніх мешканців Британії – друїдів – досі змушує ламати голову багатьох археологів та істориків щодо його походження. Все ще невідомо звідки у південній частині Англії з'явилися камені віком у кілька тисяч років, і яке їхнє справжнє призначення.

Нещодавнє відкриття групи вчених, яку очолили дослідники з Оксфордського університету, може нарешті дати відповіді на ці та інші питання.

Наукова робота, опублікована в журналі Scientific Reports, свідчить, що відомі блакитні камені Стоунхенджа, ймовірно, були транспортовані більш ніж за 200 км від їх сучасного місцезнаходження.

Вчені змогли довести це, знову розкопавши останки похованих там людей. Щонайменше 10 з 25 похованих були з західного узбережжя Великобританії – Уельсу. Судячи з їх хімічним складом, камені таємничого вівтаря також перенесли звідти.

Оскільки тіла загиблих були кремовані, раніше вчені вважали, що подальші дослідження заходять в глухий кут. Але, професор Брюссельського вільного університету Крістоф Снук зміг розробити техніку, яка дозволила отримувати з останків людських тіл стронцій, який кристалізувався при їх кремації.

Оскільки рослини поглинають стронцій з грунту, він накопичується в кістках, коли люди їдять рослини. Технологія вилучення металу допомогла визначити географічне положення померлих в останні 10-15 років їх життя.

Колега Крістофа Снука з Лондонського інституту археології Крісті Вілліс почала вивчати таким чином останки похованих в кромлехи Стоунхенджа, коли археологи знову їх розкопали в 2008-м.

Через завзятість і наполегливість у своїх дослідженнях, зараз вчені з упевненістю можуть заявити, що майже половина похованих з Уельсу.

«Багато людей казали мені, що у нас нічого не вийде. Неможливість отримати з цих останків інформацію залишала порожніх сторінок у нашій історії, у нашому минулому», – говорить Крістоф Снук. «Сорок відсотків людей, яких ми проаналізували, не могли мешкати біля Стоунхенджа протягом останнього десятиліття їх життя. Я знаю, що сьогодні всі пересуваються, але ми говоримо про часи близько 5000 років тому».

Дійсно, відстань у кілька сотень кілометрів для сучасної людини – це ніщо, але мова йде про третє тисячоліття до нашої ери, часу, коли ще не було поширене колесо. Подолання навіть декількох кілометрів від місця свого проживання були надзвичайним подвигом в ту пору.

Крім цього, археологічні дати останків людей близькі до періоду раннього будівництва Стоунхенджа, що дає основу для припущень про транспортування величезних каменів з Уельсу.

Можливо, протягом багатьох століть, людей з камінням приносили до Стоунхенджу для проведення подібних ритуалів.

«Стронцій, як правило, пов'язаний з геологією, і це дає нам географічну інформацію. Робота над кремованими останками відкриває абсолютно нову область вивчення міграції дорослих людей, яка раніше не була можлива», – пояснює Джейн А. Еванс, археолог британської геологічної служби. «Дослідження може передбачати не тільки транспортування каміння з Уельсу в Уїлтшир (графство, де розташований Стоунхендж – ред.), але і те, що між цими двома областями міг існувати постійний зв'язок».