Американські дослідники виявили мікрочастинки пластику в ґрунтових водах - одному з найбільших джерел питної води, повідомляється в журналі Groundwaters, концентрація частинок доходила до 15 на літр. Крім пластику вчені знайшли у воді хімічні забруднення, які, мабуть, попадали у воду з відстійників для очищення стічних вод, інформує Ukr.Media.
Щорічно людство виробляє близько 400 мільйонів тонн пластику, близько 80 відсотків якого викидається. Частина пластикових відходів перетворюється в мікрочастинки (розміром менше п'яти міліметрів), які забруднюють грунт, воду, в тому числі водопровідну, і навіть полярні льодовики. Мікрочастинки пластику вже знаходили в кухонній солі, пиві і організмах морських тварин. У воду мікропластик потрапляє не тільки з розпадаючих відходів, але і стічних вод (наприклад, мікроволокна пластику утворюються при пранні синтетичних тканин), і з атмосфери. Мікрочастинки пластику небезпечні тим, що вони можуть накопичувати токсичні забруднення, а потрапляючи в організм тварин або людей, виділяти їх, викликаючи захворювання.
За оцінками дослідників приблизно чверть питної води по всьому світу береться з карстових підземних вод. Американські екологи під керівництвом Семюеля Панно з Іллінойського університету в Урбана-Шампейн вирішили оцінити в них кількість мікропластика. Карстові резервуари не герметичні, в них потрапляє дощова вода, а з нею різного роду забруднення. Дослідники припустили, що їх може забруднювати і вода з відстійників, рідкі добрива з полів, дорожні реагенти, в яких можуть виявитися мікрочастинки пластику.
Щоб це з'ясувати, автори взяли проби води з двох карстових резервуарів на південно-заході і північно-заході штату Іллінойс. Один з них знаходиться на плато Салем, більша частина якого зайнята сільськогосподарськими угіддями. Одразу знаходяться приватні житлові будинки, багато з них з власними відстійниками. Карстові води поповнюються численними джерелами. Дослідники узяли проби в шести з них. Інший резервуар знаходиться області Дріфтлесс (Driftless Area). Близько 30 відсотків цій області займають поля, де вирощують сільськогосподарські культури, і ще 40 відсотків віддані під пасовища.
Дослідники узяли проби води з шести місць на плато Салем і з одинадцяти в області Дріфтлесс, і проаналізували їх на наявність мікрочастинок пластику і хімічних забруднень. Вони виявилися у 16 з 17 зразків води, а їх кількість коливалася від 6,4 до 15,2 мікрочастинок на літр. Частинок поліетилену у воді було найбільше - 20 відсотків. Також дослідники виявили в пробах підвищений вміст іонів хлору, фосфорної кислоти і антибактеріальної речовини триклозану.
Автори припускають, що джерелами мікропластика були відстійники поруч з житловими будинками. Це підтверджувалося і наявністю хімічних забруднень, наприклад триклозану, який додають в багато чистячих і миючих засобів. «Уявіть, скільки поліефірних мікроволокон потрапляє у відстійник тільки після одного прання», - говорить один з авторів дослідження Джон Скотт з Іллінойського центру екологічно чистих технологій (Illinois Sustainable Technology Center). «І потім подумайте про можливості витоку рідини в підземні ґрунтові води. Особливо туди, де підземні води так легко взаємодіють з поверхневими».
Уряди деяких країн вже настільки перейнялися проблемами пластикового сміття, що стали забороняти його використання. Так, влада Нової Зеландії оголосили в серпні минулого року, що заборонять використання одноразових пластикових пакетів. А європейські парламентарі заборонили використання в ЄС деяких одноразових пластикових предметів - склянок, столових приладів і тарілок.
