Є люди, які все роблять відразу, не відкладаючи нічого на потім, а є ті, хто все відкладає до останнього. Вчені з'ясували, що ця звичка може бути закладена в генах.

Прокрастинація — відчуття, коли нічого не хочеться робити, а всю роботу перенести на завтра або на наступний тиждень, виявляється, може передатися генетично. Цьому свідчать дослідження вчених Рурського університету, інформує Ukr.Media.

Той, хто постійно переносить роботу «на завтра», може звинувачувати в цьому свої гени. Це вірно, принаймні, у відношенні жінок. Дослідження свідчать, що схильність до прокрастинації у представниць жіночої статі можна дізнатися з експресії конкретного гена. Тобто, в процесі, при якому спадкова інформація генів (нуклеотидна послідовність) використовується для біосинтезу функціонального продукту: білка або РНК. Ця ДНК-ділянка визначає концентрацію нейромедіатора дофаміну (допаміну) в мозку: чим більше дофаміну, тим більше жінки схильні до прокрастинації.

У цьому процесі важлива мозкова анатомія. Схильність до прокрастинації пов'язана з розмірами та нейронними зв'язками двох ділянок мозку. Кароліна Шлетер (Caroline Schlüter) з Рурського університету і її колеги нещодавно дослідили, які фактори впливають на прокрастинацію.

«Йдемо ми прямо до мети, не відкладаючи її, або прокрастинуємо, залежить від здатності застосовувати певні когнітивні та емоційні механізми контролю. Ці механізми метаконтролю в минулому неодноразово пов'язували з сигнальним шляхом дофаміну», — пояснюють вчені. — Тому ми задалися питанням: чи можуть генетичні відмінності дофамінової системи бути пов'язані зі схильністю до прокрастинації?»

Цікаво, що у чоловіків цей взаємозв'язок не проявляється. За словами вчених, попередні дослідження також показали статеві відмінності між геном тирозингідроксилази та людською поведінкою.

«Цей зв'язок ще не цілком пояснили, але в ньому задіяний жіночий статевий гормон естроген», — повідомили вчені.

Тобто естроген побічно впливає на вироблення дофаміну в мозку і підвищує кількість нервових клітин, що реагують на сигнал нейромедіатора. Тому через естроген жінки можуть бути більш чутливими до генетично обумовлених відмінностей дофамінової концентрації, що, у свою чергу, проявляється в поведінці.