Особливо небезпечним вважається носіння чужого взуття.

Речі чужих людей можуть таїти в собі небезпеку. Раніше вчені пояснювали негативний вплив таких речей самонавіюванням або наявністю на них бактерій і вірусів, що є причиною потрапляння в організм нового власника інфекції. Всі інші пояснення вважалися безглуздими, поки наука, нарешті, не озброїлася знаннями в галузі квантової фізики, інформує Ukr.Media.

Так, одне з відкриттів квантової фізики досить просте за своєю суттю: якщо дві системи хоча б раз перетнуться, ефект від цього збережеться назавжди.

Одяг та інші речі, що належали хворому або померлому, зберігають у собі інформацію про їх власника. А те, наскільки шкідливою може виявитися ця інформація для нового власника, залежить від багатьох факторів, включаючи його рівень психологічного захисту, імунну систему, емоційні реакції та багато-багато інших чинників.

В роботах Володимира Даля та Івана Сахарова згадується безліч ритуалів, пов'язаних з одягом і речами, які належали важкохворим або мертвим людям. Щоб позбутися від хвороби, невдач або «прокляття», з якими асоціювався хворий чи померлий, родичі залишали всі його речі на перехресті. Якщо проїжджаючий мимо чоловік зупиниться і підбере їх, то забере з собою і всі хвороби та невдачі.

Цікаво, що різні культури та системи вірувань, однаково попереджають людину про небезпеку, яку таїть у собі володіння вживаними речами. Адже раніше вони могли належати комусь нездоровому або нещасливому, а тепер впливають на нового власника.

Також лікарі виступають проти того, щоб діти доношували одяг чужих малюків. Це може стати джерелом інфекції, а очищення такого одягу сильнодіючими хімічними речовинами також не йде на користь здоров'ю. Краще купити щось нове. Крім того, у сімейному колі речі можуть передаватися від старших членів молодшим (представники однієї сім'ї мають схожу мікрофлору та енергетику).

Особливо небезпечним вважається носіння чужого взуття. Воно стикається з землею і залишає сліди. Жителі Нової Гвінеї колись дуже боялися магії «на слідах».

Краще купувати недорогі, але все ж нові речі, а свої старі, але «чисті» речі віддавати тільки хорошим людям.

До речі, Пабло Пікассо прожив понад 90 років. Він нікому не давав свій одяг, зношуючи його до дірок. Художник боявся, що може перетворитися в того, хто буде носити штани або светр, тобто в якогось волоцюгу або алкоголіка. Він був дуже забобонною людиною.