Може Венера бути придатною для життя людини? Судячи за екстремальних умов там, напевно, ні, але не так все просто. Вчені самі зізнаються, що ця планета залишається все ще дуже погано вивченою планетою, якщо порівнювати з іншими в нашій системі, а тому цілком можуть відкритися деякі нюанси, які змусять подивитися на можливу колонізацію об'єкта іншими очима, інформує Ukr.Media.
В теорії можна припустити, що на Венері вийде існувати, і з цього приводу фахівці розробляють різні математичні моделі, організовують експедиції, щоб з'ясувати це.
Земля і Венера дуже схожі: приблизно однакові габарити, маси й щільності, приблизно рівний склад і гравітація, а також вони з'явилися на світ приблизно в один і той же час — близько 4,5 мільярда років тому. І недарма ці дві планети називають сестрами. Але чимало і розходжень, особливо це стосується атмосфери, водних ресурсів та температурного режиму. Важливий момент також полягає в наявності природного супутника у Землі, Венера ж таким похвалитися не може.
Сучасна теорія говорить, що раніше Венера володіла достатньою кількістю кисню і води, були, можливо, навіть цілі океани. Потім сонячна активність сильно зросла, а разом з цим і температура на другій планеті системи, що призвело до випаровування всієї рідини.
Також відомо, що геологічна активність Венери не зупинялася: тепло з надр у вигляді магми викидалося на поверхню.
Деякі параметри Венери
Венера — друга по відстані від Сонця планета нашої системи, рік на якій триває 224,7 земних діб. На небі це третій об'єкт по яскравості, поступаючись тільки Сонцю і Місяцю. Буває і таке, але, правда, рідко, що планету видно неозброєним оком навіть вдень.
Венера володіє дуже щільною атмосферою, яка практично повністю складається з вуглекислого газу. Атмосферний тиск там перевищує земний у 92 рази. Середня температура на поверхні з вини сильного парникового ефекту досягає 462 °C, що робить її самою спекотною планетою системи, всупереч тому, що Меркурій знаходиться ближче до зірки.
Складності в дослідженні Венери пов'язані з неймовірно щільними хмарами, що роблять неможливим побачити поверхню. Тому перші більш-менш докладні карти з'явилися тільки в 1991 році, коли американська міжпланетна станція «Магеллан» вийшла на орбіту досліджуваної планети.
Складена карта допомогла краще зрозуміти геологію Венери. З'ясувалося, зокрема, що її поверхня не має особливо багато кратерів, зате часто зустрічаються утворення вулканічного походження (лавові рівнини й т. д.). Цікаво, що там не знайшли скільки-небудь серйозних ознак вітряної ерозії, а атмосферне перенесення пилу і піску досить обмежене.
