Біологи знайшли новий вид хробака, який має три статі. Також цей організм може вижити при високій концентрації токсичних речовин.

Озеро Моно, розташоване на сході Центральної Каліфорнії, воно в три рази солоніше океану і має показник кислотності, який (рН) дорівнює 10. Для порівняння, у чистій воді він становить сім, і кожне його підвищення на одиницю рівнозначне збільшенню лужності середовища в 10 разів. Тому в озері Моно не живуть риби, але водиться велика кількість рачків та інших мікроскопічних організмів, інформує Ukr.Media.

Однак нещодавно вчені виявили в суворих водах озера ще вісім нових видів, які відносяться до класу мікроскопічних черв'яків — нематод. Вони виявилися дуже різноманітними за своїми ролями — від травоїдних і паразитів до хижаків. Важливо відзначити, що всі ці черв'яки виявилися стійкими до забруднення миш'яком і тому вважаються екстремофілами — організмами, які процвітають в умовах, непридатних для більшості форм життя.

Нові види відносяться до роду Auanema. Порівнюючи їх зі спорідненими видами того ж роду дослідники виявили, що знайдені раніше нематоди теж стійкі до високих доз миш'яку, хоча вони і не живуть у забруднених цим елементом середовищах. Крім того, як виявилося, один з видів, Auanema sp., здатний процвітати в лабораторії при нормальних, не екстремальних умовах. Це цікаво тому, що лише кілька відомих екстремофілів у світі можуть бути вивчені в лабораторних умовах.

Біологи знайшли новий вид хробака, який має три статі. Також цей організм може вижити при високій концентрації токсичних речовин.

Робота вчених говорить про те, що нематоди можуть мати генетичну схильність до стійкості в екстремальних середовищах проживання та адаптації до будь-яких середовищ. Подальша мета вчених — знайти гени, які відповідають за таку аномальну адаптацію черв'яків, і з'ясувати, як працює цей механізм захисту від несприятливих умов.

За словами вчених, їх робота важлива не лише для дослідження біорізноманіття та отримання знань про екстремофілів. Вивчення цих нематод допоможе зрозуміти, як миш'як впливає на клітини людини, і дозволить розробити механізми, що дозволяють захистити живі організми від отруєння цим елементом.