Вчені з'ясували, що гикавка у новонароджених є важливим елементом розвитку головного мозку. Кожен раз, коли дитина гикає, запускається хвиля мозкових сигналів, яка допомагає дитині навчитися регулювати своє дихання, інформує Ukr.Media.
Британські вчені з Університетського коледжу Лондона виявили, що скорочення м'язів діафрагми через гикавку викликають чітко виражену реакцію в корі головного мозку новонароджених дітей.
Гикавка починається в утробі матері у віці дев'яти тижнів вагітності, будучи, таким чином, одним з найбільш ранніх встановлених видів фізіологічної діяльності, яка триває і після народження. Особливо схильні до гикавки, яка триває у них близько 15 хвилин в день, недоношені діти.
Дослідження ґрунтувалося на скануванні мозку новонароджених дітей, як доношених, так і недоношених, які мають гестаційний вік (відлічується з дня зачаття) від 30 до 42 тижнів. Це відповідає останньому триместру вагітності.
Активність мозку реєстрували за допомогою ЕЕГ (електроенцефалографічних) електродів, розміщених на голові дитини, в той час як датчики руху на тілі забезпечували поєднаний запис імпульсів гикавки.
Вчені зафіксували, що кожен "ік" породжував у мозку немовлят дві великі нейронні хвилі, пов'язані зі скороченням діафрагми, за якою йшла третя, аналогічна за типом хвиля, що викликається звуковими ефектами. Можливо, в цей момент звук гикавки зв'язувався у мозку з рухом діафрагми.
Дослідники припускають, що таким чином дитина починає відчувати своє внутрішнє тіло, а її мозок вчиться керувати діафрагмою, що важливо для регулювання дихання.
"Діяльність, викликана гикавкою, може допомогти мозку дитини навчитися контролювати дихальні м'язи, щоб в кінцевому підсумку можна було керувати диханням, переміщаючи діафрагму вгору і вниз, — наводяться в прес-релізі Університетського коледжу Лондона слова керівника дослідження доктора Лоренцо Фабріці (Lorenzo Fabrizi). — Коли ми народжуємося, нейронні схеми, які обробляють відчуття тіла, не повністю розвинені, тому створення таких мереж є важливою віхою розвитку новонароджених".
Раніше ті ж дослідники висловлювали припущення про те, що, коли діти штовхаються в утробі матері, в їх мозку створюються ментальні карти власного тіла. Тепер вони кажуть, що аналогічні механізми діють і для внутрішніх процесів організму.
Перший автор статті Кімберлі Вайтхед (Kimberley Whitehead) каже:
"Наші результати спонукали нас замислитися про те, чи може гикавка у дорослих насправді бути рудиментарним рефлексом, що залишився з дитинства".
Звичайно, в даному випадку мова йде про мимовільну гикавку, а не про ту, яка виникає в результаті переїдання.
