Американське космічне агентство NASA представило інформацію хімічного аналізу марсіанського повітря, проведеного за допомогою бортової лабораторії марсоходу Curiosity. Дослідження показало, що кисень на Червоній планеті поводить себе надзвичайно дивно, інформує Ukr.Media.
Як повідомляється на сайті NASA, вчені вперше виміряли сезонні зміни газів, якими наповнене повітря безпосередньо над поверхнею кратера Гейла на Марсі. До складу повітря входить і кисень. Однак поводить він себе поки що дуже незрозуміло і дивно.
Аналіз проб проводився хімічною лабораторією протягом трьох марсіанських років (майже шість земних років). Вона знаходиться всередині марсоходу Curiosity. Отримані результати підтвердили припущення про склад марсіанської атмосфери на поверхні планети.
На 95 відсотків вона складається з діоксиду вуглецю, на 2,6 відсотка — з молекулярного азоту, на 1,9 — з аргону, на 0,16 — з молекулярного кисню і на 0,06 відсотка — з окису вуглецю.
Аналіз показав, що молекули марсіанського повітря змішуються і циркулюють залежно від зміни атмосферного тиску протягом всього року. Це пов'язано з тим, що вуглекислий газ взимку замерзає над полюсами. У результаті відбувається перерозподіл газів у повітрі, і тиск знижується по всій планеті. Навесні і влітку вуглекислий газ відтає та випаровується, що підвищує тиск.
Вчені виявили, що азот і аргон рухаються за передбачуваною сезонною схемою, тобто їхня концентрація над кратером Гейла змінюється протягом року залежно від того, скільки в повітрі знаходиться вуглекислого газу.
Дослідники очікували, що і кисень буде поводити себе так само. Однак його поведінка не вклалася в схему, яка здавалася типовою. Аналіз проб засвідчив, що навесні і влітку кількість кисню в повітрі збільшується на цілих 30 відсотків, а потім різко знижується до осінньо-зимових рівнів.
Така картина спостерігалася кожну весну. І хоча кількість кисню в атмосфері теж варіюється, вчені зробили висновок, що щось невідоме на Марсі спочатку масово його "створює", а потім — "забирає".
"Коли ми побачили це вперше, це було щось просто запаморочливе, — говорить співавтор роботи Сушил Атрея, професор кліматичних і космічних наук із Мічиганського університету. — Ми припускаємо, що може існувати якийсь зв'язок між змінами обсягів метану і кисню протягом більшої частини марсіанського року. Я думаю, в цьому щось є, але у мене поки немає відповідей. І ніхто не знає".
Вчені кілька разів перевірили точність мас-спектрометра, який використовувався для вимірювання газів, але з ним було все гаразд. Тоді дослідники оцінили ймовірність того, що молекули вуглекислого газу або води могли виділяти кисень, розпадаючись в атмосфері.
Розрахунки показали, що таке можливо. Однак для зафіксованого Curiosity сплеску обсягу кисню потрібно в п'ять разів більше води, ніж є в атмосфері над поверхнею Марса, а вуглекислий газ розпадається дуже повільно, щоб за такий короткий час виділити таку велику кількість кисню.
Вчені також перевірили гіпотезу про вплив Сонця на зниження рівня кисню. Виявилося, що для такого процесу знадобиться 10 років, а Марс якимось таємничим чином справляється з ним набагато швидше.
