Про це розповів зубний камінь римлянки, похованої в кінці I – початку II ст. н. е. в Тоскані.

В Анседонії (центральна Італія) кілька років тому виявили поховання римлянки кінця I — початку II ст. н. е. Їй було 18-20 років, і, судячи по кераміці, двох золотих сережках, золотій шпильці та трьох колечках з геммами, вона походила з багатої сім'ї. При цьому кістки римлянки розповіли про цілий букет паталогій, які могли б бути ознакою целіакії — порушення травлення, викликаного продуктами з глютеном, інформує Ukr.Media.

Симптоми целіакії римські лікарі Аретей з Каппадокії і Целій Авреліан описували як раз в I ст. н. е., тому хвороба римлянки цілком вписується у контекст. Але настільки древніх матеріальних свідчень целіакії ще не було. Саме тому римлянкою зацікавилися дослідники з римського університету Тор Вергата та археологічного департаменту Флоренції. Вони вирішили вивчити зубний камінь похованої.

Зубний камінь — це мінеральний наліт, який добре зберігається через століття і навіть тисячоліття. Він складається з неорганічних солей і органічних сполук, які залишаються на зубах від їжі. Завдяки цьому можна визначити, що їли люди і який спосіб життя вони вели.

Аналіз зубного каменю римлянки з Анседонії показав, зокрема, що вона дійсно їла продукти, багаті глютеном (наприклад, ячмінь чи пшеницю). Судячи з усього, вона була схильна до хвороби генетично, і тому так рано померла. Цікаво, що дівчина намагалася вилікуватися, і в зубному камені знайшли не тільки сліди рослин, характерних для Середземноморського басейну, але і маркери коренів куркуми і женьшеню — ендеміків зі Східної Азії. Це не тільки підтверджує інформацію про контакти між Римською імперією та Китаєм, але і означає, що римляни знали про східну медицину.