Астрономи пояснили дивацтва в обертанні Урану і в розташуванні його супутників. Їх розрахунки показують, що колись цей гігант зіткнувся з крижаною планетою, причому ключову роль зіграв той факт, що небесне тіло було саме крижаним, інформує Ukr.Media.
Дивна поведінка Урана давно цікавить учених. Вісь обертання цієї планети майже паралельна площині орбіти. Іншими словами, небесне тіло буквально котиться по орбіті, лежачи на боці. При цьому Уран (як і Венера) обертається навколо своєї осі за годинниковою стрілкою, а не проти, як всі інші планети Сонячної системи.
Вчені давно підозрюють, що всьому виною зіткнення, яке гігант пережив на зорі свого існування. Зрештою, в цьому він не самотній. Земля, на думку більшості експертів, теж має на своєму рахунку подібний катаклізм, який нахилив її вісь на дивовижні 23 градуси і породив Місяць.
До речі, про супутники. У Урана їх 27, причому орбіти 18 з них лежать практично у площині екватора планети. Іншими словами, ці орбіти теж "котяться боком". Так само поводяться і кільця небесного тіла.
Напрошується припущення, що ці місяці утворилися в результаті того самого зіткнення, яке буквально перекинуло планету на бік. Колосальний удар випарував великі маси речовини самого Урана і його "противника". Ця матерія утворила диск в площині екватора планети. Поступово частина цієї речовини випала на Уран, а з іншої частини утворилися супутники і кільця.
Однак проти цієї витонченої гіпотези говорили цифри. Комп'ютерне моделювання показувало, що при такому сценарії маса диска повинна бути в сотні разів (!) більша, ніж сумарна маса супутників, що утворилися, яка спостерігається в реальності. А діаметри орбіт супутників, навпаки, виходили в десятки разів менші, ніж потрібно.
Тепер група японських астрономів вирішила цю суперечність, звернувши увагу на параметр, який досі вислизав з уваги дослідників. Мова йде про хімічний склад планет в цій частині Сонячної системи.
Уран відноситься до крижаних гігантів. Уточнимо, що планетологи називають льодами воду, метан, аміак та інші речовини з температурою замерзання від нуля до приблизно -150 градусів за Цельсієм, незалежно від того, в якому стані вони знаходяться. Так що Уран називається крижаним, хоча більшу частину його маси складає рідина.
"Крижаний" склад типовий для окраїн Сонячної системи. Так що можна припустити, що і планета-агресор складалася, так би мовити, з того ж тіста.
Вода, аміак, метан та інші подібні речовини дуже летючі. Їм потрібен зовсім невеликий нагрів, щоб перетворитися в газ, і солідне охолодження, щоб знову стати льодом.
Що це означає у світлі гіпотези про зіткнення Урана з іншою крижаною планетою? Те, що газовий диск, який утворився, аж ніяк не поспішав конденсуватися в супутники. До моменту, коли вони утворилися, майже вся речовина вже випало назад на Уран, а деяка частина його безповоротно зникла на просторах Всесвіту.
Така картина різко відрізняється від зіткнення, яке породило Місяць. Тоді, згідно з розрахунками, велика частина диску, що утворився перебувала у твердому або рідкому стані, і майже половина його відносно швидко перетворилася в Місяць. Ця різниця пояснює, чому відношення сумарної маси супутників до маси планети у Землі більш ніж в сто разів більша, ніж в Урана.
Дослідники змоделювали зіткнення гіганта з крижаною планетою масою в 1-3 земної і отримали досить точну згоду з реальними параметрами системи Урану.
Як заявляє перший автор статті Сігеру Іда з Токійського технологічного інституту, це моделювання вперше погодило гіпотезу про зіткнення з наглядовими характеристиками супутників Урану.
