Через карантин жінки не можуть повернутися з експедиції з Арктики, тому вони вирішили поки продовжити там свої дослідження.

Канадка і норвежка проводять карантин в арктичній експедиції, і це не примха дівчат, а вимушений захід. Вони живуть без водогону і майже без електрики, а єдина їх компанія — дикі тварини. Здається, це найважча самоізоляція у світі, але дослідниці Арктики з цього приводу не засмучуються, інформує Ukr.Media.

Сунніва Сорбі з Канади та Хільде Фалун Стрьом з Норвегії вирушили на архіпелаг Свальбард, він же Шпіцберген, у серпні 2019 року, плануючи там перезимувати. Дівчата збиралися повернутися додому до травня, але тепер їх повернення відкладене на невизначений термін.

Учасниці експедиції провели на архіпелазі дев'ять місяців, три з яких минули у темряві полярної ночі, і схоже, їм доведеться жити посеред снігів ще якийсь час. Судно, яке мало забрати їх, скасувало рейс через обмеження, пов'язані з коронавірусом.

Будинком дівчат протягом усього цього часу була хатина Бамсбеу у національному парку "Південний Шпіцберген", Норвегія. Цей будиночок розташований за 140 кілометрів від цивілізації, тому там немає водогону, а користування електроенергією обмежене.

Мета експедиції Сунніви та Хільде полягала у проведенні наукових досліджень та зборі даних, які будуть використані у глобальній дискусії про проблеми зміни клімату. Завдання дівчат варіювалися від реєстрації наукових спостережень, до збору пластикового сміття, яке прибило водами до берега.

Також їм довелося протестувати електричний снігохід у віддаленій місцевості.

Ця експедиція у якомусь сенсі є унікальною і навіть революційною: вперше у такому серйозному і небезпечному заході не бере участь чоловік.

"Це не просто прогулянка, ми маємо бути готовими до найгіршого", — каже Сунніва.

Дівчатам довелося пережити чимало труднощів. У хатині, де вони проводили зиму, немає опалення, до якого звикла більшість сучасних людей. Тому Хільде і Сунніві довелося подбати про дрова, інакше за температури у мінус 20-30 градусів за Цельсієм, вони б просто замерзли.

Водогін теж залишився далеко позаду, там же, де й уся інша цивілізація. Щоб вмитися або прийняти душ, дівчатам треба було колоти лід і розтоплювати його на вогні. Під час снігових штормів будиночок дослідниць настільки заносило снігом, що доводилося докладати чимало зусиль, щоб вибратися назовні.

Хільде і Сунніва розповідали, як виживають в Арктиці на своїй спільній сторінці у фейсбуці, присвяченій експедиції.

"Протягом останніх 48 годин ми спостерігали екстремальні погодні умови. Ми поїхали до льодовика о першій ночі, щоб привітати північ під ясним небом і пастельним світлом. А наступного дня їхали повз арктичну лисицю, тюленів, куріпок, оленя і відчували у повітрі весну. Тепер ми сидимо у Бамсбеу, зовні вирує буря зі швидкістю вітру у 28 метрів на секунду, а кучугури такі високі, що довелося виповзати (з домівки) через маленьке вікно."

За межами хатини Сунніві і Хільде теж було нелегко. Дівчатам доводилося носити одяг, який важив дев'ять кілограмів, щоб уберегти себе від обмороження, а також брати з собою гвинтівку щоразу, коли вони виходили з домівки.

Учасниці експедиції понад 30 разів зустрічали полярних ведмедів, і найбільший з них був вагою приблизно у 600 кілограмів. Дівчата могли бачити й інших тварин, які менше лякають. Наприклад, полярних песців.

Хільде і Суннива, попри віддаленість від цивілізації, дізнавалися про важливі події, що відбуваються у світі. Вони усім серцем переживали за Австралію, яка потерпала від пожеж, і надсилали людям промені підтримки, коли почалася пандемія коронавірусу.

"Шторм йде світом, і все, що ми можемо вам надіслати, — це любов. Бережіть себе, бо матінка-природа потребує своїх доньок (і синів!)."

Однак епідемія внесла зміни і у їх плани. Наприкінці квітня Хільде і Суннива вже з нетерпінням чекали на повернення додому, збираючи свої речі, але від'їзд довелося відкласти на невизначений термін. І це стало великим розчаруванням для мандрівниць.

"Ми були у сльозах. Ти наляканий, і ти відчуваєш себе маленьким серед дикої природи", — сказала Хільде.

Втім, учасниці експедиції не впадають у відчай. Вони дісталися до адміністративного центру провінції Свальбард, міста Лонгійр, щоб поповнити запаси, і знову повернулись до своїх самотніх буднів у хатині.

Попри свою нудьгу, дівчата розуміють, у якій складній ситуації знаходиться світ. Учасниці експедиції дякують усім, хто стежить за їх пригодами, за підтримку.

Яскраві спогади про свою тривалу ізоляцію від світу Хільде і Сунніва зібрали в одне відео, і завдяки йому кожен зможе хоч трохи перейнятися духом Арктики.

Дівчата вирішили використати несподівану зміну планів, щоб продовжити займатися своєю справою. Вони повернулися до збору даних та досліджень і будуть робити це, поки не вийде повернутися додому.