Вченим вперше вдалося спостерігати на волі рідкісних індонезійських ящірок, які досі були відомі лише по єдиному примірнику, що потрапив в музей ще в XIX столітті, інформує Ukr.Media.
Загадкових ящірок привіз у Європу Еліо Модільяні (Elio Modigliani). Італійський банкір, зоолог, ботанік і антрополог між 1886 і 1894 роками здійснив кілька експедицій на Суматру і найменш освоєні острови Індонезії. Ентузіаст зібрав таку кількість найбільш екзотичного матеріалу, що цілих п'ять видів рептилій і земноводних названі на його честь.
Одним з них стали ящірки Модільяні (Harpesaurus modiglianii), або носорогі дракони. Вони були описані вченими лише після його смерті, у 1933 році, на основі примірника, що зберігся у музеї Генуї. Відтоді ніхто їх ні разу не бачив — аж до недавнього часу. У 2018-му на березі заповненої водою вулканічної кальдери на Суматрі було виявлено тільце мертвої ящірки Модільяні з характерним «рогом» на мордочці.
Вже незабаром індонезійські вчені організували нову експедицію для пошуку живих рептилій — і їх зусилля увінчалися успіхом. У новій статті, Чайрунас Путра (Chairunas Putra) і його співавтори розповідають про зустріч з ящіркою Модільяні, яка влаштувалася спати на невисокій гілці. Вчені провели зйомку і вивчили поведінку рептилії, а потім випустили її на волю.
У порівнянні з блідим примірником, який зберігся ще від самого Модільяні, жива ящірка демонструвала яскраво-зелене забарвлення, що служить добрим камуфляжем серед місцевої рослинності. Однак ретельне зіставлення підтвердило, що і старовинний зразок, і знайдена у 2018 році тушка, і помічені пізніше живі ящірки — представники одного і того ж виду носорогих драконів.
Ящірки Модільяні належать до роду Harpesaurus — невеликої групи ендеміків Індонезії з сімейства агамових. Найзнаменитіші з агам — бородаті, які нерідко використовуються для вивчення механізмів статевого розвитку, оскільки їх стать визначається температурою достигання яйця. Однак сімейство виключно широке і включає понад 350 видів, більшість з яких — дрібні, з обмеженими та важкодоступними ареалами. Близько 30 видів відомі лише по єдиному опису, а 19 видів — по одному примірнику.
