Останнім часом, у багатьох дослідженнях ідеться про те, що морські істоти, яких ми готуємо на стіл, можуть бути небезпечні, оскільки вони поглинають мікропластик. Для тих, хто дуже любить рибу, але страшенно боїться частинок пластику, з'явився відмінний варіант. Виявилося, що сібас майже не накопичує в собі цей шкідливий матеріал, інформує Ukr.Media.
Мікропластик потрапляє у прісні та морські води зі сміття, що розкладається, шин, синтетичних тканин та засобів особистої гігієни (косметики, шампунів). На жаль, риби їдять ці частинки. Потім вони проходять через травну систему і часто потрапляють у кровотік. Так, вчені висловили припущення, що коли люди їдять м'ясо цих риб, то також можуть споживати мікропластик, який наявний у тканинах морських істот.
Щоб вияснити ймовірність того, що це відбудеться, нещодавно було проведено дослідження в німецькому Інституті Альфреда Вегенера. Вчені вивчали рибу сібас (Dicentrarchus labrax) і годували її спеціальними гранулами, змішаними з мікропластичним порошком протягом 16 тижнів.
Порошок, який був доданий у гранули, складався з жовто-помаранчевих флуоресціюючих пластикових частинок шириною від одного до п'яти мікрометрів — це найменша категорія мікропластичних забруднень. За підрахунком, кожна риба проковтнула близько 163 мільйонів частинок за 16-тижневий період.
Потім учені провели розтин для дослідження філе риб. Вони нагріли його в їдкому розчині, спонукаючи у такий спосіб м'язову тканину розчинятися в рідині. Потім це пропускалося через фільтр, який вловлював будь-які пластикові частинки, що могли там бути. Для підрахунку цих частинок використали флуоресцентний мікроскоп.
Виявилося, що на кожні п'ять грамів філе припадає лише одна-дві частинки пластику. Вчені зазначають, що деякі частинки були в крові, а не в м'язах. Ба більше, навіть попри те, що риби піддавалися впливу мікропластику у концентраціях, які набагато більше перевищують ті, з якими вони могли б зіткнутися в океані, тварини добре росли і були здоровими.
«Я вважаю, що результати дослідження дають нам певне уявлення про реакції інших морських риб на мікропластичне поглинання, однак це поки що не підтверджено», — говорить один із авторів дослідження.
«Також ми вивчали тільки один тип, розмір і специфічну форму мікропластика. Однак, ці частки в морському середовищі неймовірно різноманітні. Наші результати дають деякі вказівки, але є безліч інших типів для тестування».
