Спроби позбутися настирливої телереклами призвели до винаходу пульта дистанційного керування.

Вимовляючи фразу "лінь — двигун прогресу", зазвичай наводять як приклад телевізійний пульт, інформує Ukr.Media.

Юджин Макдоналд, засновник корпорації Zenith, що випускала телевізори, просто ненавидів рекламу.

У 1946 році він заявив, що концепція телебачення, яке існує за рахунок реклами, приречена на швидку загибель. Оскільки рекламні гроші не будуть окупати дорогі (в порівнянні з радіо) телепрограми. На його думку, найкращою моделлю мовлення були б платні канали (як ми тепер бачимо, Макдоналд не так вже й помилявся).

Однак реклама на ТБ не збиралася вмирати, тож Макдоналд вирішив посприяти її смерті. Він поставив інженерам компанії завдання створити пристрій, здатний перемикати канали і вимикати звук на відстані, щоб власники телевізорів могли ігнорувати рекламні ролики.

У 1950 році компанія Zenith випустила перший пульт дистанційного керування. Його назва "Lazy Bones" (Ледачі кістки)- підкреслювала, що власнику зовсім не обов'язково вставати з дивана.

Пульт був з'єднаний з телевізором проводом, при натисканні кнопки електродвигун обертав механічний перемикач каналів. Крім того, що ці пульти були дорогими, господарі часто спотикалися об провід, який тягнувся через всю вітальню. До того ж телеканалів тоді було дуже мало, так що комерційного успіху цей винахід не мав.

У 1955 році на ринок вийшов Flash-Matic — перший бездротовий пульт у вигляді ліхтарика, який потрібно було направити на один з фотоприймачів, розташованих по кутах передньої панелі (залежно від того, на який кут світили, можна було перемикати канали, приглушати звук або відключати телевізор). Але і цей пульт не завоював особливої популярності, оскільки лампи і сонячне освітлення сильно заважали його роботі. Потрібно було щось краще.

Радіоуправління виглядало багатообіцяючим, але воно з рівним успіхом перемикало канали сусідам, тому один з провідних інженерів компанії, Роберт Адлер, запропонував використовувати ультразвук.

Маркетологи компанії наполягали на тому, щоб пристрій не мав батарейок, і Адлер придумав геніальне рішення — механічний ультразвуковий випромінювач. При натисканні кнопки підпружинений молоточок стукав по одному з чотирьох камертонів, і телевізор, забезпечений мікрофоном, перемикав канали, приглушав звук або вимикався. У 1956 році на ринок з величезним успіхом вийшов пульт Space Command, а до 1959-го практично всі виробники телевізорів постачали свої дорогі моделі аналогічними пультами.

У 1960-х роках в пультах з'явилися батарейки і випромінювачі ультразвуку стали електронними, і тільки в 1980-х виробники перейшли на ІЧ-світлодіоди. Приблизно тоді ж здійснилася і давня мрія Макдоналда, який помер в 1958 році, — з'явилося масове платне телебачення, супутникове і кабельне. На жаль, з часом реклама просочилася і на платні канали, так що інша мрія Макдоналда — пульт, як і раніше актуальна.