Вчені виявили, що чутливі до часу нейрони поступово зношуються і спотворюють сприйняття. Через це людям починає здаватися, що в одні моменти час летить, а в інші — тягнеться нескінченно, інформує Ukr.Media.
Японські дослідники з Національного інституту здоров'я провели серію експериментів з групою добровольців. Вони запропонували 18 здоровим дорослим людям вирішити завдання, пов'язані з порівнянням часових відрізків. Спочатку випробуваним показували "візуальний адаптер" — сірий круг — 30 разів поспіль протягом певного проміжку часу (це назвали "візуальною адаптацією"), а потім — тестове зображення: сірий хрест або білий шум на екрані. Після цього нейрофізіологи просили учасників оцінити час, протягом якого ті дивилися на обидві картинки. Результати дослідження опубліковані в журналі Journal of Neuroscience.
Дослідів було кілька. Вчені з'ясували, що після кожної візуальної адаптації випробовувані невірно визначали час, протягом якого вони дивилися на тестове зображення. Якщо період адаптації був довгим, вони недооцінювали його, а якщо коротким — переоцінювали.
Під час експериментів вчені вимірювали мозкову активність добровольців за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (фМРТ). Їм вдалося виявити, що нейрони надкраєвої звивини тім'яної частки мозку чутливі до часу. При впливі повторюваних подразників вони можуть зношуватися, від чого працюють повільніше, в той час, як нервові клітини інших областей продовжують нормально функціонувати. В результаті, створений дисбаланс спотворює сприйняття часу людиною. Також дослідники помітили, що нейрони надкраєвої звивини реагують на кожен сигнал і починають втомлюватися. Далі, чим більше "втомлюються" клітини, тим сильніше вони змінюються..
"У людей є органи чуття, призначені для сприйняття світла або звуку, але немає конкретного органу для сприйняття часу, — пояснив співавтор дослідження Масаміті Хаяші. — Це означає, що почуття часу, ймовірно, є результатом нашої мозкової діяльності".
Хаяші підкреслив, що відкриття їх команди стало "тільки першим кроком" до повного розуміння нейронних механізмів, відповідальних за суб'єктивне сприйняття часу, але з нього вже можна зробити кілька практичних висновків.
Наприклад, воно пояснює, чому людям здається, що в одні періоди час летить, а в інші — тягнеться нескінченно, і показує, що людям не завжди варто довіряти суб'єктивному сприйняттю часу, особливо якщо їм до цього доводилося мати справу з повторюваними стимулами. Крім того, автори дослідження вважають, що в майбутньому вчені зможуть маніпулювати ним, стимулюючи нейрони.
