Падіння астероїда Чіксулуб призвело до масштабних лісових пожеж, проте не вони, а сам удар, що випарував частину земної породи, наповнив атмосферу сажею і викликав сильне глобальне похолодання, яке завершило вимирання динозаврів, інформує Ukr.Media.
Близько 66 мільйонів років тому кре́йдове масове вимирання поставило остаточну крапку в довгій еволюційній історії більшої частини динозаврів, багатьох інших тварин і рослин на суші і в океані. Головним "спусковим гачком", що запустив цей процес, вважається падіння астероїда — і на мілководді біля узбережжя сучасної Мексики дійсно знайдений кратер відповідного віку, залишений тілом розмірами близько 10 кілометрів.
Удар припав на багату вуглецем геологічну платформу, частково випарувавши її речовину і викинувши в повітря частинки аерозолів, пилу і сажі. Виділене тепло запустило масштабні пожежі, які заповнили атмосферу додатковими частинками. Кількість сонячного світла, що досягає поверхні Землі, помітно знизилася, почалося глобальне похолодання і загибель безлічі рослин.
Який з цих механізмів — випаровування геологічної породи або пожежі — зробив основний внесок у похолодання, досі залишалося невідомим. Лише недавно таку роботу провела команда Шелбі Лайонса (Shelby Lyons) з Університету штату Пенсільванія.
Автори зібрали та проаналізували осадові породи як з самого кратера Чіксулуб, так і з інших регіонів планети, де збереглися сліди атмосферної сажі епохи крейдового вимирання. Їх цікавила присутність поліциклічних ароматичних вуглеводнів, які служать маркерами речовин пірогенного, «вогняного» походження.
Швидкість накопичення і склад цих вуглеводнів показали, що велика частина пірогенних частинок потрапила в атмосферу одноразово і швидко, а джерелом їх, мабуть, служив сам удар, що випарував частину породи. «Це вказує на те, що пожежі, хоча і існували, мали менший вплив на глобальний клімат та вимирання», — підсумовують автори.
