Восьминоги виявилися здатними відчувати хімічний склад об'єктів, до яких вони торкаються, завдяки смаковим рецепторам на поверхні щупалець, інформує Ukr.Media.
Хоча восьминоги проявляють часом дивовижні інтелектуальні здібності, їх нервова система куди менш централізована, ніж наша. На головний мозок припадає набагато менша частка нервових клітин, зате великі скупчення нейронів є в кожному з восьми щупалець. Вони роблять кінцівки восьминогів напівавтономними, здатними виконувати багато дій без додаткового контролю з боку «центру».
У щупальцях розташовані «смакові» рецептори, що розпізнають хімічний склад предметів, до яких вони торкаються. Мабуть, рецептори дозволяють швидко відрізнити поживну здобич від отруйної і небезпечної або просто від стороннього каменю. Про це розповідається в новій статті гарвардських вчених на чолі з Ніколасом Беллоно (Nicholas Bellono), опублікованій в журналі Cell.
Автори досліджували тканини щупалець тихоокеанських восьминогів Octopus bimaculoides, що мешкають біля узбережжя Мексики і Каліфорнії. У присосках вчені помітили клітини характерної для рецепторів форми, з тонкими розгалуженими закінченнями, витягнутими до поверхні. Ізолюючи ці клітини, вони показали, що деякі реагують на тиск, як механорецептори, а інші — на присутність екстракту тканин риб і ракоподібних. Вченим вдалося визначити і рецепторні білки, що дозволяють сприймати хімічний склад рідини.
Щоб краще вивчити їх роботу, гени білків поміщали в культури людських і жаб'ячих клітин, які піддавали впливу різних хімічних речовин. Виявилося, найінтенсивніше ці рецептори спрацьовують при появі терпеноїдів — складних органічних молекул, які часто служать засобами захисту у наземних рослин і морських тварин. Терпеноїди погано розчиняються у воді, що і дозволяє восьминогам не стільки «нюхати» їх, скільки «відчувати на смак» при дотику щупальцем і швидко розпізнавати потенційно небезпечну жертву.
Це підтвердили і поведінкові експерименти, поставлені Беллоно і його співавторами. Коли восьминогам пред'являли новий об'єкт, допитливі тварини обстежували його широкими, довгими рухами щупалець. Але як тільки одне з них «відчувало смак» покритої терпеноїдами ділянки, такі рухи тут же припинялися, і в деяких випадках молюск відразу ретирувався, надалі уникаючи появи в тій же ділянці акваріума.
