Часто, приїжджаючи в село взимку відвідати наших бабусь і дідусів, ми помічали розвішану у дворі білизну. Нас дивувало, навіщо це треба робити, адже в хаті тепло, а значить — і випрані речі сушаться швидше. Але коли до вечора білизну з морозцю заносили в будинок — запах свіжості був неперевершений: дихаєш не надихаєшся, інформує Ukr.Media.
І білизна була майже сухою. А щоб зняти з неї всю вологу — бабусі починали прасувати прання. Важка чавунна праска, розігріта на грубці ( а всередині у неї було ще й вугіллячко, яке довго тримало тепло), легко ковзала по поверхні білизни, і вона просто сяяла чистотою, ніби річ тільки принесли з магазину.
Такий процес прання, сушіння і прасування білизни вражав нас до глибини душі: ми не знали, що навіть в холодний день, білизна має властивість висихати за рахунок змін температури. Це так званий ефект сублімації, коли явище з твердого переходить в газоподібний стан.
Дивно: багато наших бабусь не знали законів фізики, але чудово користувалися її методами. Таким методом сушіння білизни, наші пращури уникали підвищеної вологості в квартирі, а разом із цим вбивали бактерії на одязі. Ці невидимі істоти (бактерії) дуже бояться мінусової температури.
Мороз легко справляється з цими паразитами, нейтралізуючи всі віруси на одязі.
Так, праця це була не з легких. До великого прання бабусі готувалися ще з вечора, замочуючи білизну в мильній воді. Пральних порошків, як і пральної машинки тоді не було: прання проводилося вручну з використанням господарського мила. Полоскати прання ходили на річку — благо, вода тоді була екологічно чиста. Жінки часто збиралися полоскати білизну разом, а заодно і подумати про те, про се.
Ці часи пройшли, важку ручну жіночу працю замінили всякі механізми, а річки перетворилися в небезпечних вірусоносіїв. Та й поговорити-то практично ні з ким: весь день жінки на роботі, а ввечері їм хочеться відпочити після приготування вечері.
