Довгий час дослідники не могли зрозуміти, як виникає парадоксальне танення льодовиків на вершинах гір при мінусових температурах. Але ключ до розгадки цього дивного феномена є.
Ті, кому траплялося підкорювати гірські вершини, знають, яким жорстоким може бути Сонце на великій висоті. Воно не лише залишає на тілі сонячні опіки, але також сприяє таненню льодовиків навіть при негативних температурах, інформує Ukr.Media.
Щоб докопатися до суті, дослідники встановили мережу з п'яти автоматичних метеорологічних станцій на висоті до 8 412 м, дві з яких стали найвищими метеостанціями на планеті. Ці станції допомагають заповнити критичну прогалину в нашому розумінні високогірної альпійської метеорології і клімату: до їх установки найвища робоча метеостанція перебувала на вершині прилеглого піка Меру, на висоті близько 6400 метрів.
Всі п'ять станцій збирають дані про температуру повітря, тиск, відносну вологість і швидкість вітру. Кожна станція, крім найвищої, оснащена мережевим радіометром, приладом для вимірювання вхідного і вихідного випромінювання, а на нижніх станціях також встановлені датчики дощу і стану погоди.
За словами Тома Метьюса, кліматолога з Університету Лафборо у Великобританії, гімалайські піки буквально купаються в променях світила. Все тому, що атмосфера там вкрай розряджена, а тому майже не гасить потоки випромінювання. Це провокує парадокс, добре знайомий всім підкорювачам Евересту: в той час, як температура повітря помітно знижена, альпіністи відчувають відчуття перегріву — хочеться зняти куртку.
У деяких випадках, розповідає Метьюс, на станціях зареєстровані рівні сонячної радіації, які рівні або перевищують сонячну постійну, тобто кількість сонячного світла на найдальших межах земної атмосфери. Дослідники вважають, що цьому сприяють сніг і лід, які чудово відображають світло. "По суті, вершина гори схожа на мікрохвильовку", — жартує вчений.
Кліматологи вважають, що саме надмірністю сонячної радіації і пояснюється танення льодовиків на великій висоті. Екстраполюючи це на все високогір'я Азії, вчені приходять до висновку, що «на вершинах гір можуть бути тисячі квадратних кілометрів льоду, який тане і про який ми і не підозрюємо».
