Вчені вважають, що Юпітер виштовхнув на сонячну орбіту велику комету, чий осколок врізався в Землю 66 млн років тому. Йдеться про довгоперіодичні комети, які прилітають у внутрішню Сонячну систему з хмари Оорта. Вони обертаються навколо Сонця по вельми витягнутій орбіті. У новій роботі астрономів Гарвардського університету Аміра Сіраджа і Аві Леба говориться, що такі високоеліптичні довгоперіодичні комети виштовхуються Юпітером на навколосонячні орбіти, інформує Ukr.Media.
Під час таких близьких проходів повз Сонця великі комети руйнуються гравітацією, створюючи величезні осколки. Більшість з цих фрагментів рідко долітають до Землі, але один з них ймовірно, врізався в Мексиканську затоку близько 66 млн років тому.
Нова теорія збільшує ймовірність зіткнення довгоперіодичних комет із Землею приблизно в 10 разів. За словами вчених, вивчення цього процесу важливо не лише для палеонтології, але і дає людству шанс попередити повторення катастрофи. Минулого разу удар астероїда запустив ланцюжок подій, які призвели до загибелі динозаврів і знищили три чверті всіх живих істот на Землі.
Нова модель намагається ідентифікувати особливу популяцію комет, яка могла б залишати після себе такі ж ударні кратери як Чикшулуб. Раніше вважалося, що удар був нанесений з головного поясу астероїдів, але результати дослідження говорять про інше. Чикшулуб — стародавній ударний кратер діаметром близько 180 км і початковою глибиною до 17-20 км, що знаходиться на півострові Юкатан, і входить до списку найбільших кратерів на Землі. Передбачається, що кратер утворився близько 66,5 млн років тому наприкінці крейдяного періоду в результаті удару астероїда діаметром близько 10 км.
За словами вчених, в головному поясі астероїдів, який знаходиться між Марсом і Юпітером, занадто мало вуглецевих хондритів. В цей же час в кратері Чикшулуб залишилися сліди стародавнього астероїда, який складався з вуглецевого хондрита. Відповідно до теорії, астероїди з таким складом були утворені в протопланетному диску Сонячної системи і зараз знаходяться за межами орбіти Юпітера. Саме вони і перетворилися в довгоперіодичні комети.
Автори відзначають, що не лише кратер Чикшулуб мав необхідний склад, але і найбільший на планеті кратер Вредефорт, який з'явився 2 млрд років тому в Південній Африці. Також сюди відноситься і кратер Жаманшин в Казахстані. Кратери Вредефорт і Жаманшин підтверджують теорію не лише своїм хімічним складом, але і розміром.
Автори дослідження очікують, що в майбутньому людство зможе виявити подібні довгоперіодичні комети за допомогою нових інструментів, таких як обсерваторія Віри Рубін (запуск у 2022 році).
