Іспанські археологи з'ясували, що собаки бронзового віку були вегетаріанцями

Предметом дослідження стали залишки собак, які датуються періодом між 1300 і 550 рр. до н. е. Вчені вивчили скелети 36 собак, знайдені в Кан-Рокета, археологічному об'єкті приблизно в 15 милях на північ від Барселони. Собаки були поховані: значить, що про них дбали, інформує Ukr.Media.

Дослідження показало, що десять собак були всеїдними, а дев'ять мали дієту з високим вмістом м'яса. Але у 17 майже не було ознак вживання м'яса тварин. За даними вчених, рівень вуглецю та азоту в їхніх кістках був ледь відмітний від рівня в кістках великої рогатої худоби, яку вони охороняли.

Згідно з даними аналізу, в раціоні цих тварин переважали злаки, такі як просо. Скоріше за все це відбувалося тому, що господарі тварин також майже не їли м'яса. Собаки пасли худобу і захищали будинки, а багата вуглеводами дієта забезпечувала їх енергією.

При цьому відомо, що собаки кам'яного віку були м'ясоїдами. Більш того, основна гіпотеза про приручення собак говорить про те, що вперше собаки були одомашнені в Євразії, коли популяція вовків на околиці табору мисливців-збирачів кам'яного віку почала харчуватися кістками і залишками м'яса.

Однак у міру зникнення мегафауни — гігантських слонів і мамонтів — людина зіткнулася з нестачею їжі, і лише тоді її довелося звернути свою увагу на альтернативні джерела. Так в неоліті почало розвиватися збиральництво, а потім і сільське господарство. У цей "проміжний період" людська дієта була заснована у першу чергу на овочах, і ця ж доля чекала приручених тварин: собакам діставалися трави і злаки.

Втім, вегетаріанство було притаманне собакам тільки в тих регіонах, де їх господарі займалися сільським господарством. У більш холодному кліматі, де спільноти мисливців-збирачів проіснували довше, собаки залишалися м'ясоїдами.