Здавалося б, що може бути спільного у радянських дітей і жителів сучасної Німеччини? Їх об'єднує одна цікава звичка: здавати скляні пляшки. Але про все послідовно, інформує Ukr.Media.

Сортування сміття популярне в Німеччині. Навіть скляну тару німці поділяють за кольорами і кидають в різні контейнери. Цим же займалися і радянські люди. Зберігати скляні пляшки, сортувати їх за кольорами і здавати в пункти прийому — це була практично національна риса радянського народу. Збором склотари займалися навіть діти, які таким способом могли заробити кишенькові гроші.

Молодому поколінню важко уявити той величезний оборот склотари, який існував в Радянському Союзі. Нічого не скаже зараз молодій людині і оголошення "Тари немає", яке приводило в невимовний розлад радянську людину. Адже це означало, що заробити трохи грошей не вдасться.

Скляної тари в радянські часи було багато, бо майже всі напої розливали по пляшках. Держава стимулювала громадян берегти скляні пляшки можливістю здати їх за певну суму. Крім того, в роздрібну вартість будь-якого напою вже була включена ціна за скляну тару. Іноді ємність коштувала більше, ніж сам напій. Радянський громадянин був про це обізнаний і знав, що "відіб'є" переплату за ємність, якщо поверне її в магазин.

У кожному місті в 60-80 рр. був хоча б один пункт прийому склотари. Розквіт таких пунктів припав на 70. Тоді пункти прийому склотари з'являлися практично у кожного магазину. Найчастіше такі пункти розміщувалися в підсобках магазинів і представляли собою темне приміщення з купою пляшок, ящиків і добре впізнаваним для кожного радянського громадянина запахом пивних дріжджів.

Здавали пляшки всі. Ця звичка не залежала ні від доходу, ні від роду діяльності людини. Кожен знав і правила прийому тари. Можна було повернути тільки чисті пляшки без відколів. Тому йоржики для миття пляшок були в кожній родині.

За літрову пляшку з-під молока давали 20 коп., за ємність 0,5 — 15 коп. винні пляшки коштували дорожче — 20 коп. за штуку, а за пивну давали 12-15 коп.

У 90 роки виробництво зупинилося. Заводи майже не виробляли власних товарів, а переключилися на торговельно-посередницьку діяльність. Таким чином, сировина в основному закуповувалася за кордоном, звідти ж надходила і тара.

Коли в 2000 вітчизняне виробництво стало відроджуватися, знову постало питання про вторинне використання склотари. Однак тоді від цього відмовилися через невигідність переробки. Підготувати ємність до вторинного використання було дорожче, ніж зробити нову.

Крім того, кожен завод виробляв свою індивідуальну тару під напої і повернути її можна було тільки на цей же завод. У наш час виробники дотримуються регламенту Митного союзу "про безпеку упаковки", який забороняє вдруге використовувати скляну тару для багатьох видів продукції.

Збір пляшок був справжнім "бізнесом" дітей і підлітків в Радянському Союзі. Причому, це було абсолютно не соромно помити пляшку і здати в пункт прийому.

Можна було здати 1-2 пляшки і на ці гроші купити собі морозиво, сходити в кіно або проїхатися на громадському транспорті, який в 70 роки коштував 5 коп. і не потрібно випрошувати нічого у батьків.

Власністю дітей були пляшки з-під лимонаду. Багато збирали пляшки на вулиці. Тоді дитина, що везе вулицею візок з брудною склотарою, ні у кого не викликала питань. Дитина не тільки сама заробляла, а й збирала таким чином сміття. Основними дитячими "точками" були парки і стадіони. Могли покопатися і на звалищі, якщо воно було близько до будинку.

Збір склотари — кумедна звичка, яка ріднить сучасних німців з радянськими дітьми. У Німеччині діє той же принцип повернення вартості пляшки, який був в СРСР.

Для збирачів пляшок навіть придумали спеціальну назву — Flaschensammler. Так називають людину, яка практично професійно займається збором пляшок з метою заробити на їх здачі.

Будь-який німець абсолютно серйозно скаже, що на пляшках можна заробити гроші, наприклад, на подорож. Це вдалося жителю Німеччини: за три дні він зібрав і здав склотару на суму 9 000 євро.

Сьогодні в Німеччині приймають не тільки скляну тару, але і пластикову, яка коштує дорожче. У магазинах стоять спеціальні автомати, куди можна опустити тару і отримати за неї гроші. Обов'язкова умова — збереження етикетки, по якій визначається вид тари. Заробити на одній пляшці можна 0,08-0,15 Євро.

У Німеччині збір пластикової і скляної тари — важливий захід щодо захисту навколишнього середовища. Але німці не збираються на цьому зупинятися. У країні планується ввести повну заборону на використання одноразових ємностей, а на утилізацію відправляти не менше 90% пляшок. Добре, якби ця практика знову повернулася і в сучасну Україну.