Відносна доступність води в хмарах Венери і більшості планет Сонячної системи занадто мала, щоб підтримувати організми, пристосовані до життя на Землі навіть в екстремальних умовах, заявили планетологи в дослідженні. Це вказує на те, що атмосфера нашої сусідки не придатна для життя в тому вигляді, в якому ми її знаємо, інформує Ukr.Media.
Активність води, вимірювана за шкалою від 0 до 1, еквівалентна відносній вологості або доступності води в атмосфері планети. Цей параметр має значний вплив на здатність виживання організмів, у тому числі екстремофілів, які можуть процвітати в екстремальних умовах. Лабораторні дослідження показують, що життя вимагає активності води не менше 0,585 для обміну речовин і розмноження.
"Недавнє припущення про наявність фосфіну в атмосфері Венери відродило інтерес до ідеї життя в хмарах. Проте, такий аналіз зазвичай ігнорує роль активності води. У нашій роботі ми вирахували її в хмарах Венери і у інших планет Сонячної системи на основі спостережень за температурою і вмістом водяної пари", — розповідають автори дослідження.
Розрахунки показали, що краплі сірчаної кислоти знижують активність води в хмарах Венери до рівня нижче 0,004, що більш ніж в 100 разів менше «межі для життя». Для порівняння, у Марса цей показник становить 0,537, що трохи нижче бар'єру населеності і аналогічний земному шару стратосфери. Атмосфера Юпітера має біологічно допустиму активність води більше 0,585, проте інші фактори, такі як її склад, можуть грати роль в обмеженні населеності.
Автори дослідження вважають, що їх підхід також може бути використаний для визначення активності води в атмосферах екзопланет, тим самим звужуючи рамки при пошуку позаземного життя.
