Колись у 80-х один комп'ютер займав пів кімнати, важив сотні кілограмів, коштував як цілий квартал у Нью-Йорку і... ледве тягнув ті самі обчислення, які сьогодні здатен проковтнути наш скромний смартфон. Ні, це не фантастика. Це історія технічного прогресу. Або точніше — історія того, як твій телефон вже обганяє легендарний Cray-2 — суперкомп'ютер, про який у 1985-му мріяли навіть у NASA, інформує Ukr.Media.
Cray-2: гігант епохи холодної війни
Середина 80-х. Американський уряд розробляє суперкомп'ютер Cray-2. Він потрібен для моделювання ядерних вибухів і польотів шатлів. Це справжній монстр свого часу — він охолоджується не водою, а спеціальним рідким фторовуглецем, тому що нагрівався, як чавунна пічка. Його продуктивність — 1,9 гігафлопс. І це не жарти.
FLOPS — це кількість обчислень з плаваючою комою, яку виконує система за секунду.
Один гігафлопс — це мільярд таких операцій. А Cray-2 робив майже два. На той момент — неймовірна цифра. Щоб виконати стільки операцій вручну (1 флоп на секунду), вам знадобилося б понад 62 роки безперервного рахунку.
А тепер — найцікавіше. Вартість? Близько 32 мільйонів доларів. За нинішніми цінами — десь під 70 мільйонів. І все це — заради космосу, бомб і наукових проривів.
Samsung Galaxy S8: суперкомп'ютер у кишені?
Тепер повернемося до наших днів. У вашій кишені — смартфон. Скажімо, навіть не новий, а умовний Samsung Galaxy S8 2017 року. І ось у ньому скромно захований графічний процесор з піковою потужністю близько 380 гігафлопс.
Що це означає? Тільки GPU цього смартфона у 200 разів потужніший за Cray-2. ДВІСТІ! Тобто, у вас в руках обчислювальний монстр, до якого Cray-2 і близько не підступається.
Але замість ядерної фізики, моделювання Всесвіту чи розшифровки генома... ми запускаємо «Енгрі Бьордс», гортаємо Instagram і дивимось меми в туалеті. Так, прогрес пішов не туди, куди думали науковці.
Але не все так просто...
Звісно, порівнювати суперкомп'ютер 80-х з сучасним смартфоном — це трохи як порівнювати болід із мопедом. Cray-2 був створений не для графіки чи ютубу, а для високоспеціалізованих завдань. У ньому був інший тип архітектури, інша пам'ять, інше призначення. Його продуктивність — це не просто "цифра в флопсах", а здатність ефективно працювати з масштабними моделями й масивними розрахунками.
Смартфон — це універсал, заточений під зовсім інші задачі. Його потужність здебільшого йде на графіку, машинне навчання, обробку відео, а не на симуляцію термоядерної реакції.
Але все ж погодьтеся: коли ви усвідомлюєте, що у вас в руках більше обчислювальної сили, ніж було в руках у керівників космічних програм кілька десятиліть тому — це вражає.
То куди ми летимо?
Можливо, майбутнє не в гігантських лабораторіях, а в кишені кожного. Можливо, новий прорив з'явиться саме з того смартфона, який зараз лежить у вас на столику. І можливо, ви використаєте ці 380 гігафлопс для чогось більшого, ніж гра в "три в ряд".
Але навіть якщо ні — просто усвідомте: ви живете в епоху, коли кишенькові гаджети перетворилися на справжні машини часу. Вони показують, наскільки далеко ми відійшли від тих часів, коли обчислення були прерогативою урядів і наукових лабораторій.
