Мало хто з пасажирів замислюється про те, що відбувається в кабіні пілотів після оголошення: «Ми змушені здійснити аварійну посадку». Серед безлічі рішень, які приймають командир екіпажу та його помічники в цей момент, одне з найкритичніших — зниження маси літака за рахунок скидання або виробітки палива. Саме це має на увазі подекуди довге кружляння навколо аеропорту, поки паливо не буде витрачено, інформує Ukr.Media.
Але чому це так важливо? Чому літак не повинен сідати з повними баками? Адже для нас ця ситуація зіставляється з чимось на кшталт — не можна загальмувати на машині, поки не скінчиться бензин у баку.
Давайте розберемося
Літак — це не автомобіль, який їде дорогою. Кожен літак проектується з розрахунком на певні навантаження при зльоті, польоті та посадці. Для цього існують два ключові параметри:
- Максимальна злітна маса — найбільша вага, з якою літак може безпечно відірватися від землі.
- Максимальна посадкова маса — гранична вага, при якій літак може безпечно приземлитися без ризику пошкоджень.
Ці параметри різняться. Наприклад, у типового пасажирського лайнера Boeing 777 максимальна злітна маса може досягати близько 350 тонн, а максимальна посадкова — порядку 250-260 тонн. Це означає, що літак після зльоту часто занадто важкий для безпечної посадки. У нормальній ситуації різниця компенсується витратою палива протягом польоту.
Головна проблема різниці посадкової маси — поглинання енергії при ударі об землю. При посадці шасі зазнають високих ударних навантажень, пов'язаних з вертикальною швидкістю зниження (навіть при найм'якшій посадці). Кінетична енергія, яку необхідно погасити при посадці, пропорційна масі літака та квадрату вертикальної швидкості. Важчий літак потребує більше енергії для зупинки, що означає вищі навантаження на шасі. Та й вся посадка — штука з фізичної точки зору набагато динамічніша, ніж зліт. Звідси й необхідність зниження маси та її невідповідності.
Чим більша маса літака, тим вище навантаження на конструкцію при дотику до землі. Ба більше, при грубій посадці з повними баками паливо може пролитися, спалахнути від іскор або розжарених деталей гальм.
На перший погляд, може здатися, що досвідчений пілот зможе посадити літак обережно навіть з повними баками. Але в реальності посадка — це складний і динамічний процес. Турбулентність, знос вітром, помилка в розрахунку швидкості — і ось уже вертикальна швидкість дотику до землі перевищує допустимі значення. Навіть якщо дотик буде «м'яким», перевантаження на конструкцію все одно перевищать розрахункові при надлишковій масі.
Крім того, аварійна ситуація часто не дає часу на ідеальний підхід до посадки — важливо приземлитися швидко, поки не вийшли з ладу системи або не погіршилися умови на смузі. Але це не означає, що приземлитися з повними баками неможливо. Досвідчені пілоти справді впораються з цим завданням і подекуди можна побачити подібні обговорення на тематичних ресурсах. Ось тільки навіщо збільшувати ризик аварії, якщо можна легко це вирішити?
Історія авіації знає безліч прикладів, коли посадка з повними баками закінчувалася аварією, а саме тому в аварійних ситуаціях екіпаж намагається скинути паливо (якщо це можливо і час дозволяє) або виробити його в повітрі, кружляючи навколо аеропорту.
При цьому цікаво знати, що не всі лайнери оснащені системою аварійного скидання палива. Наприклад, літаки меншого класу (Boeing 737, Airbus A320) її не мають — вони легші і їх максимальна посадкова маса не сильно відрізняється від злітної. Великі далекомагістральні лайнери, на зразок Boeing 777 або Airbus A350, системою скидання палива обладнані. Вона дозволяє за кілька десятків хвилин зменшити масу літака до безпечної. Тому, не завжди потрібно лаяти пілотів, якщо вони починають кружляти над аеродромом і витрачати паливо. Кран для скидання не завжди можливо відкрити.
