Кожен представник старшого покоління хоча б раз у житті спав під ковдрою, яка була вдягнена в легендарну підковдру з великим ромбоподібним отвором посередині, інформує Ukr.Media.
Для тих, хто молодший — ні, це не пережиток моди і не предмет для дитячих ігор. Це — звичайна підковдра часів Радянського Союзу. Не дизайнерський жарт, а повсякденна реальність — така ж справжня, як господарське мило.
Щоб заправити ковдру, її згортали "гармошкою" або рулоном, просовували через ромб углиб підковдри, а потім розправляли всередині. Це вимагало певної вправності. Типовий матеріал такої білизни — грубувата бавовняна тканина (ситець, бязь), яка була міцною, але не завжди приємною на дотик, особливо порівняно з сучасними м'якими тканинами.
Популярна легенда свідчить: "Це для зручності". Мовляв, набагато простіше засовувати ковдру в підковдру через величезний отвір. Така версія правдоподібна приблизно так само, як ідея, що стояння в черзі за пальто загартовує характер. Істина ж, як це часто буває у випадку з СРСР, куди більш прозаїчна, а іноді і вкрай утилітарна.
Насправді під час сну через цей отвір ковдра часто вибивалася назовні, утворюючи "холодну дірку" і змушуючи людину мерзнути або постійно поправляти білизну. Це було, м'яко кажучи, незручно, особливо в холодну пору року.
Тканини було стільки ж, скільки шоколаду: недостатньо
Феномен отвору був не дизайнерською примхою і не турботою про споживача, а банальним фактом: тканини не вистачало.
Більшість матеріалів, використовуваних у швейній промисловості СРСР, мали ширину 80-90 см. А мінімальна ширина підковдри становила близько 143-220 см. Що робити, якщо є тільки вузький рулон і план держави потрібно виконувати? Правильно — зшити два шматки разом. А отвір залишити як побічний продукт — не елемент дизайну, а результат технології пошиття. Вузькі ткацькі верстати були поширенішими, а виробництво широких полотен вимагало іншого обладнання та було менш пріоритетним для масового, утилітарного виробництва. Це стосувалося не тільки постільної білизни, але й багатьох інших текстильних виробів, де часто використовували зшиті смуги. Так і виходила підковдра з ромбом.
Але і це ще не все!
У загадці радянської підковдри є й інші практичні моменти:
- Немає ґудзиків — немає проблем. Блискавки? Ґудзики? Усе це надмірності, притаманні капіталістичним країнам. Тут усе кроїлося, зшивалося — і порядок у домі.
- Прання — простіше простого. Отвір давав змогу легко вивернути підковдру навиворіт. Закинути в окріп, прокип'ятити — і готово! А під час прасування отвір сприяв виходу пари.
- Стандартизація понад усе. СРСР обожнював уніфікацію — те саме стосувалося і постільної білизни. Один дизайн, один розмір, єдиний підхід для всіх республік.
- Естетика? Дякую, не треба. На деяких інтернет-форумах висловлюються версії, що отвір нібито мав "містичний сенс" або "фольклорний символізм". Ні, не мав. Просто не було достатньо широкої тканини.
А чи тільки в СРСР?
Цією перлиною практичності пишалися у всьому Радянському союзі. А ось на Заході в той час панувала диктатура ґудзиків і блискавок. Їхні ковдри ніколи не виставлялися напоказ через отвори.
Сьогодні такі підковдри здаються екзотичним пережитком часів, коли кожен вовняний плед вважався цінністю. Підковдра з отвором — приклад індустріальної винахідливості, але ті, хто застав ті часи, знають: це був лише ще один спосіб жити розумно, коли нічого немає.
