Хто вигадав теорію пласкої землі та чому багато хто в неї вірить?

У 2014 році інженер-аматор Майк Г'юз на саморобній ракеті зміг піднятися на висоту 419 метрів, після чого успішно приземлився на парашуті. В американських ЗМІ це викликало бурю емоцій. Одні називали Г'юза генієм, інші — божевільним. Але найцікавіше сталося далі: Г'юз заявив, що збудує нову ракету. А потрібна вона йому була для того, щоб піднятися ще вище і довести теорію пласкої землі. На його проєкт одразу знайшлося кілька великих спонсорів, після чого протягом кількох років він конструював уже нову ракету. 22 лютого 2020 року він загинув під час спроби злетіти на ній, що спричинило новий сплеск популярності "теорії пласкої Землі"...

Звідки взагалі взялася "теорія пласкої землі" і чи багато в неї послідовників?

Насправді послідовників дуже багато, до того ж навіть у нашому сучасному світі. Перші сумніви в кулястості Землі з'явилися ще тоді, коли Піфагор у VI столітті до нашої ери висунув теорію про її сферичну форму. Так завжди буває там, де з'являються якісь теорії та припущення. Одночасно з цим завжди з'являються і критики. Проте в Середні віки переважно довіряли теоріям Піфагора та Арістотеля про кулястість Землі, і прихильники її пласкої форми ще не були такими популярними, як сьогодні. Все докорінно змінилося в 1828 році.

У 1828 році побачила світ книга американського письменника Вашингтона Ірвінга "Історія життя та подорожей Христофора Колумба". У ній він розповідав про те, що священнослужителі насправді активно відмовляли Колумба від його подорожі, яка згодом стала знаменитою. Чим аргументували? Тим, що земля пласка, і він просто впаде з краю в безодню. Однак тут є один нюанс: історія була вигадана Ірвінгом. Так, священнослужителі справді критикували подорож Колумба, але про "пласку землю" не йшлося. У цьому пізніше зізнався сам Ірвінг. Проте історія, як то кажуть, пішла в народ.

Однак найпопулярнішим став уже інший діяч, на ім'я Семюел Роуботем. Саме його вважають "батьком теорії пласкої землі". У 1849 році він опублікував брошуру "Зететична астрономія: Земля не куля". З роками вона стала настільки популярною, що виросла вже в цілу книгу і потім перевидавалася безліч разів. Судячи з назви, нескладно здогадатися, що книга розповідала про теорію пласкої землі. До того ж Семюел не просто висував теорію, а й намагався наводити докази на її підтвердження. Мовляв, одного разу він стояв у човні на річці Бедфорд і спостерігав за тим, як від нього віддаляється інший човен, із встановленим на ньому прапором. Як стверджував Семюел, прапор зник з очей не одразу. Якби Земля справді була кулястою, цього б не сталося.

Його теорію спростовували чимало вчених, які наводили власні експерименти, що підтверджували кулястість Землі. Наприклад, британський натураліст Альфред Воллес повністю повторив Бедфордський експеримент і сказав, що у цьому разі необхідно враховувати ефект заломлення світлових променів в атмосфері. Однак чутка вже настільки розійшлася по світу, що у "теорії пласкої землі" почали з'являтися послідовники в різних країнах.

Та й сам Семюел не зупинявся. В одній зі своїх робіт він докладно описав, як насправді влаштована Земля. Китів і черепах там, звичайно, не було, але навів чимало інших цікавих деталей. Мовляв, земля має форму тарілки, в центрі якої розташована Арктика, а по краях — крижана стіна Антарктиди. До речі, саме цієї теорії дотримуються сучасні прихильники "пласкої землі". Свою роль відіграло й те, що в ті роки релігія та наука досить часто сперечалися одна з одною про те, яку форму має земля. Одні спиралися на наукові обґрунтування, а інші стверджували щось на кшталт: "Особисто бачили, що земля кругла? Ні? Тоді як ви можете це стверджувати?".

Якщо раніше прихильники пласкої землі були просто послідовниками цієї ідеї, то після смерті Семюела вони вирішили організуватися в якусь офіційну спільноту. Її створили в 1893 році, і вона отримала назву «Зететичне товариство» на честь методу зететизму, що ґрунтувався на повній довірі до експериментальних даних. Принаймні, саме так стверджував Роуботем.

Після створення товариства прихильники теорії пішли ще далі і почали висувати все нові й нові теорії існування пласкої землі. Наприклад, одне з тверджень ґрунтувалося на тому, що в Біблії ніде не сказано, якої саме форми Земля. Загалом, прихильники теорії притягували за вуха все, що тільки могли. Дійшло навіть до того, що в США з'явилися "прихильники релігії пласкої землі". В 1956 році було створено "Товариство пласкої Землі", яке діє донині.

Можна нескінченно наводити приклади аргументів як одних, так і інших. Кожен обстоював свою думку й намагався наводити все нові докази. Докорінно все змінилося після того, як СРСР запустив у космос спочатку супутник, а потім і людину. Трохи згодом це зробили й самі американці. Однак і це прихильників теорії пласкої землі не змогло переконати. Мовляв, усе це знято на кіностудії, ніякого польоту в космос не було. Найбільшого розквіту Товариство досягло в 1980-х роках, коли його членами офіційно були кілька тисяч осіб. Однак час минав, а доказів того, що земля саме пласка, все ніяк не вдавалося знайти. Зрештою, у 1990-х роках діяльність Товариства практично зійшла нанівець. Але воно не перестало існувати зовсім, просто у наші дні перейшло в онлайн. Прихильники теорії пласкої землі є серед видатних політиків, музикантів і просто громадських діячів. Як і сотні років тому, вони вірять у те, що Земля — це тарілка.