З 1972 року люди не літали далі низької земної орбіти. З 24 астронавтів програми «Аполлон», які своїми очима бачили зворотний бік Місяця, живими лишилося п’ятеро. Усім далеко за дев’яносто, інформує Ukr.Media.

Тепер ми повертаємося. Місія Artemis II.

На борту четверо. Десять днів у дорозі. Вони не будуть висаджуватися на поверхню. Капсула Orion просто зробить «вісімку» навколо Місяця і піде на зворотний курс. Звучить як дорогий туристичний політ, але по факту це жорсткий краштест.

Романтика минулого століття вивітрилася. Почалася сувора прагматика.

Глобальна ціль програми — південний полюс Місяця. Там, у вічно темних кратерах, лежить лід. А лід — це вода, кисень і ракетне паливо. Ніхто в здоровому глузді не полетить на Марс, якщо кожну каністру доведеться тягнути з гравітаційного колодязя Землі.

Місяць — це майбутня космічна бензоколонка і перевалочний пункт. Artemis II зараз перевіряє, чи не розвалиться ця "маршрутка" по дорозі до неї.

Глибокий космос — це не голлівудські декорації. Там радіація, яка методично знищує ДНК. Жіночий організм до неї вразливіший. Тому в екіпажі Крістіна Кох — перша жінка, яка летить на таку відстань. Перевірятимуть, чи працює новий радіаційний захист, бо без нього будувати базу немає сенсу.

Разом із нею летить канадець Джеремі Гансен — перший неамериканець за межами земної орбіти. NASA більше не тягне сольну імперську гру. Космос став занадто дорогим задоволенням для одного бюджету, тому скидатися доводиться всім світом.