Читаю одне дослідження про містику: покинуті наречені, духи в старовинних готелях, уся ця готична романтика. Канадський вчений Родні Шмальц який спеціалізується на тому, чому люди вірять у всяку дичину розкладає усе по поличках.

Те, що ми приймаємо за паранормальне, найчастіше виявляється банальним низькочастотним гулом. Інфразвуком.

Ми його не чуємо — це частоти нижче 20 герц. У природі їх генерують вулкани чи океан, а в нашому побуті — вентиляція, старі кондиціонери, труби в підвалах і звичайні міські затори.

Шмальц загнав 36 людей у кімнату і непомітно пустив через приховані сабвуфери 18-герцовий інфразвук на фоні музики. Ніхто з піддослідних навіть не усвідомив, що звук узагалі був.

Але фізіологію не обдуриш. Аналізи показали скачок кортизолу. Люди ставали дратівливими, а музика раптом здавалася їм сумнішою. Жодної паніки чи страху — просто стійке, безпричинне роздратування.

Ось вам і вся розгадка «проклятих» маєтків. Спускаєшся кудись у підвал, де гудуть старі комунікації. Інфразвукова хвиля легко пробиває стіни. Тобі стає фізично некомфортно. А мозок, щоб якось виправдати цей стан, миттєво домальовує привида.

До речі, це пояснює не тільки байки про замки. Наступного разу, коли захочеться когось прибити в глухій тягучці на проспекті, згадайте: навколо вас тотальний інфразвук від двигунів. Урбаністика тисне на гормони на цілком фізичному рівні.

Звісно, списувати все підряд на низькі частоти не варто. А от для пояснення полтергейстів — саме те.