І це неабияк протвережує, особливо коли читаєш захоплені прогнози техкорпорацій про «покоління Бета», яке почало народжуватися з 2025 року. Нам малюють стерильну картинку світу, де живуть екосвідомі діти з вбудованими ШІ-репетиторами, під яких ідеально підлаштовується освіта та превентивна медицина. Але реальність ніколи не буває такою однорідною. Досвід дитини, що зростає в Каліфорнії, не матиме практично нічого спільного з тим, як формуватиметься світогляд дитини в Харкові чи Бучі.
Зараз ми схильні демонізувати штучний інтелект, боїмося, що він відучить наступні покоління думати. Проте для Бет він не буде чимось дивовижним чи загрозливим. Це можна порівняти з тим, коли ми вмикаємо чайник, ми не замислюємося над тим, як працюють турбіни на електростанції чи як струм іде по дротах. Так само і вони не будуть замислюватися над тим, як нейромережа компілює для них код або аналізує результати аналізів. Технологія перетвориться на звичайну інфраструктуру, непомітний фон, без якого просто нічого не працює.
І за цю інфраструктуру доведеться чимось платити. Усі красиві слова про надзвичайну «зеленість» та екологічність майбутніх дітей розбиваються об закони природи. Ті самі дата-центри, які генеруватимуть їм персоналізований контент, уже сьогодні випивають ріки води для охолодження і потребують колосальних енергозатрат. Тому їхня екологічність полягатиме не у відмові від пластику чи сортуванні сміття. Їм доведеться терміново переосмислювати саму світову енергетику просто для того, щоб їхній звичний цифровий комфорт не згас.
У цьому новому світі не залишиться місця і для такого поняття, як стабільна кар’єра. Усе змінюється настільки стрімко, що вміння постійно перенавчатися і хапатися за нові проєкти стане скоріше життєвою необхідністю, ніж просто перевагою.
В українському контексті ця ситуація виглядає ще гостріше. Ми, дорослі, часто мимоволі романтизуємо травму, сподіваючись, що після пережитого під час війни наші діти потягнуться до чогось «справжнього» та аналогового. Нам здається, що вони відкинуть смартфони, будуть більше цінувати живе спілкування чи роботу на землі.
Але жодного «аналогового бунту» не станеться. Українські Бети будуть гранично прагматичними, бо середовище просто не залишить їм іншого вибору. Технології для них слугуватимуть насамперед інструментом фізичної безпеки, а не просто засобом втечі. Вони писатимуть софт для розмінування чи проєктуватимуть локальні енергомережі оскільки без цього жити на цих територіях буде неможливо, а не заради модних стартапів. Вони поєднуватимуть практичність найсучасніших алгоритмів із суворими реаліями понівеченої інфраструктури. І їм точно буде не до глибоких філософських пошуків межі між людиною і машиною — у них просто буде забагато практичної роботи.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!