"Динамо" завершило ігри у першій половині чемпіонату України

Плюс один: нові зірки

У минулому році "Динамо" отримало цілий пакет молодих українських гравців, яких Олександр Хацкевич почав активно впроваджувати в гру. В цьому році цей тренд був продовжений і поглиблений. У складі утвердилися люди, які, без сумніву, стануть зірками національного футболу - такі, як Микола Шапаренко або Віталій Миколенко. Вони вже сьогодні грають так, як ніби провели в команді кілька сезонів. У перспективі, команда Хацкевича дуже хороша, передає Ukr.Media.

Правда, цю перспективу ще треба реалізувати. Величезна кількість українців і загальнокомандна молодість (середній вік - 24.6, молодше в УПЛ тільки "Маріуполь" та "Чорноморець") створюють у "Динамо" однорідне середовище, що полегшує вростання в неї новачків, але порушує баланс. Часто виникають ситуації, коли гостро відчувається нестача досвідчених, авторитетних футболістів. Буває так, що противники збивають "Динамо" настрій, і воно якось "гасне". Характер у молодих гравців є, що вони вже не раз доводили. Але ось вміння його включити у потрібний момент ще відсутнє.

Мінус один: неприкаяні бразильці

На старті сезону багато задавалися питанням: а як впишуться в українізовану Хацкевичем команду куплені влітку бразильці? Відповідь виявиися проста: ніяк не вписалися. Не обговорюючи причин, зазначимо підсумок: ні Сідклей, ні Че Че, ні Вітор Буено себе яскраво не проявили. Так, до речі, і інші легіонери, які нещодавно прийшли, теж використовуються за якимось дивним принципом, який інакше як залишковим не назвеш. Ось, наприклад, датчанин Мікель Дуелунд досі не зіграв в УПЛ жодного повного матчу. Хацкевича можна зрозуміти: навіщо міняти тих, хто добре себе проявляє?

У такій ситуації виникає питання про роль найнятого влітку віце-президента Євгена Краснікова, відомого фахівця з селекції. Всі три куплених бразильця були його креатурами. Жоден не заграв. Вже влітку ми задавали собі питання: як зможуть знайти контакт два мало збігаючих вектора розвитку "Динамо": український і латиноамериканський? В результаті, виникає таке враження, що Красніков "Динамо" все-таки не потрібен. На цьому тлі в пресі пішли розмови про його підготовку звільнення. Версію спростував і сам Красніков, і президент клубу Ігор Суркіс. Подивимося, що з цього вийде далі.

Плюс два: яскраві матчі

Нинішнє "Динамо" може грати гостро і змістовно. Це було доведено кілька разів. Можливо, найпереконливіше - у домашньому матчі Ліги Європи з "Ренном", коли не остання команда французької Ліги 1 була позбавлена будь-яких шансів хоча б на нічию. Організація гри у "Динамо" в той вечір виявилася вище всяких похвал, що дало змогу постійно контролювати хід поєдинку. Плюс, дуже ефективно використовувалися гольові моменти.

Ця гра показала, що у "Динамо" є народжена переможна модель, заснована на пильному контролі м'яча і продуманій грі в пас, що дозволяє захопити середню зону і з неї вирощувати свої шанси. Інша справа, що грати так виходить далеко не завжди. "Динамо" може бути безпорадним у своїй прямолінійності, безвольним і розслабленим. Такі матчі, як "ренновський" - поки не правило, а швидше виняток. Але вони є, і саме вони - індикатор можливостей цієї команди.

Мінус два: терплячий футбол

Про це сказано вже стільки, що навіть якось ніби й незручно говорити ще раз. Але все-таки повторимо: фірмовим знаком "Динамо" в цьому сезоні, особливо на його початку, став так званий "терплячий" футбол. Цей мотив став коронним номером Олександра Хацкевича на прес-конференціях - виділити головним достоїнством своєї команди те, що змогли "дотерпіти і взяти своє". Результат був безпрецедентним: після 8 турів з 8 забитими м'ячами кияни виявилися серед найбільш результативних команд УПЛ. Та й після 18 турів результат гнітючий: в 11 з 18 матчів забив один гол або менше, 7 матчів принесли рахунок 1:0 на користь "Динамо". Все це - щось таке, чого з клубом ще не відбувалося.

Посилання на аналогічні приклади в світовому футболі, до яких вдається Хацкевич для виправдання такої тактики, не дуже доречні. Так, таке буває і на найвищому рівні. Так, "Челсі" саме за рахунок "терплячого" футболу зміг вчора "завалити" "Манчестер Сіті" - але проти такого монстра іншого прийому просто немає. "Динамо" ж використовує таку тактику і проти суперників, яких свідомо перевершує в класі. Прагнення до результату будь-якою ціною, у що б то не стало - важлива складова тренерської філософії Хацкевича. Судячи з реакції київських уболівальників, це їх зовсім не тішить.

Плюс три: чудовий Циганков

Віктор Циганков і повинен був стати кращим футболістом оновленого "Динамо". Це йому передрікали з самого початку його дорослої кар'єри. Але важко було припустити, що прогрес виявиться таким стрімким. У перший повний сезон він став капітаном команди. В середині другого він - однозначний лідер, присутність або відсутність якого змінює загальнокомандний "інтер'єр", як ніби хтось клацає вимикачем в кімнаті. Циганков рідко дозволяє собі провальні матчі і пропускає їх нечасто. У цьому чемпіонаті - взагалі жодного не пропустив, забив 9 голів, зробив 2 результативні передачі, а головне - став тією людиною, на якого дивляться в критичних ситуаціях, очікуючи рішень. І він щось обов'язково вигадує. Бореться, шукає моменти, створює шанси для партнерів, сам рішуче йде на ворота, тримає м'яч або в один дотик віддає загострюючий пас - діапазон того, що він може зробити, неймовірний.

Йому пощастило, що у найбільш зручний для нього момент з команди пішов Андрій Ярмоленко. Це звільнило простір в складі, і Циганков у нього вписався швидко і вправно.

Мінус три: без воротаря і нападника

30-річний Денис Бойко навряд чи може вважатися "воротарем мрії" Хацкевича. Взагалі, на цій позиції після відходу Олександра Шовковського спостерігається дивовижна чехарда. Були спробувані вже кілька молодих і перспективних - кожен з них дуже непогано починав, але потім щось відбувалося, і чергового кандидата на перший номер сплавляли на сторону або задвигали в запас. Загалом, проблему воротаря прихід Бойко не вирішив, і тут клубу доведеться ще міцно думати.

Щось схоже відбувається і на позиції нападника. При великій кількості цікавих молодих гравців - нікого, хто став би якщо не "новим Шевченко", то хоча б "другим Мілевським". Потрапляючи в "Динамо", люди на кшталт Назарія Русина або Владислава Супряги, спочатку іскрять, але досить швидко гаснуть. Може, вони ще скажуть своє слово - але поки цього не відбувається. Хацкевич може скільки завгодно на прес-конференціях вмовляти себе і оточуючих, що його влаштовує гра Артема Бесєдіна в функції "нападника оборонного плану" - але ясно, що він волів би бачити на вістрі атаки когось іншого. І поки такого не трапиться, вважати "Динамо" збалансованою командою неможливо.