Шумахер дебютував у «Формулі-1» в 22 роки за команду Benetton. Перший Гран-прі він виграв вже через рік. Проте бельгійський етап запам'ятався вболівальникам не удачею німця, а страшною аварією. Під час практики французький пілот Ерік Кома не впорався з керуванням і вилетів з траси. На допомогу супернику прийшов Айртон Сенна, зупинив свій болід і попрямував до француза. Більше 15 хвилин Кома провів без свідомості, а прийшовши в себе, одразу захотів повернутися на трек - його, звісно, не допустили, інформує Ukr.Media.
Шумахер не відставав від ризикових суперників. Під час офіційних заїздів почалася злива, проте негода не завадила німцеві. «Шумахер - це поєднання брудної швидкості, техніки, тактичної кмітливості і майстерності керування болідом під дощем», - писала про гонщика преса. Його називали «регенмайстером» - «майстер дощу». Коли на трасу обрушувалася злива - німцю не було рівних.
Так сталося і на Гран-прі Бельгії. На початку гонки лідирував достроково став чемпіоном сезону Найджел Менселл з Williams, за ним йшов Сенна, однак на останніх віражах Шумахер випередив їх всіх і вперше в кар'єрі піднявся на першу сходинку п'єдесталу. Ставши останнім пілотом, який здобув перемогу на боліді з ручною коробкою передач.
Ще через два роки Шумахер виграв «Формулу-1», ставши першим чемпіоном з Німеччини і присвятивши перемогу наставнику Сенні, загиблому в тому ж році на Гран-прі Сан-Марино.
Перемога не дісталася німцеві легко. У сезоні-1994 пілот був кілька разів дискваліфікований і позбавлений очок в загальній складності на чотирьох Гран-прі. Перед останнім етапом в Австралії Шумахер відчував психологічний пресинг, адже він міг стати наймолодшим переможцем гоночного чемпіонату.
Суперником німця став англієць Деймон Хілл з команди Williams. Перед заключним етапом сезону їх розділяло лише одне очко - 92:91 на користь німця. Гонка була напруженою. Під час заїзду болід Шумахера врізався у відбійник, німець зумів повернутися на трасу, проте в цей момент ззаду підлетів Хілл, їх автомобілі зіткнулися і... вперед вийшов вже британець.
Шумахер обурювався. Однак через кілька секунд до нього підійшов працівник траси і повідомив, що англієць також зійшов з дистанції через пошкодження підвіски. Справедливість перемогла- Шумахер став чемпіоном. А в залік йому пішло лише 12 гонок проти 16 у суперника.
Як стати живою легендою
У 1995 році Шумахер пішов з Benneton і підписав контракт з Ferrari. До цього часу команда вже 17 років не вигравала чемпіонат. Дива не сталося - Шумахер не зумів перемогти в першому сезоні, ні в наступному. Ближче всього до Кубка гонщик підібрався в сезоні-1997, до останнього етапу лідируючи в загальному заліку. Боротьба йшла між ним і канадцем Жаком Вильневом - доля титулу вирішувалася на Гран-прі Європи.
У кваліфікації суперники показали однаковий час. В офіційних заїздах німець першим зірвався з місця і відразу вибився в лідери - Вильневу довелося наздоганяти. Перед одним з поворотів канадець пішов на обгін: набрав шалену швидкість, зрівнявся з суперником, але Шумахер не відступав. Німець рушив праворуч, автомобілі зіткнулися, болід Міхаеля залишився на гравії, а Вільнев продовжив гонку. І хоча канадець втратив швидкість, він фінішував шостим і став чемпіоном.
Шумахер залишився без титулу. Крім того, німця дискваліфікували і позбавили другого місця за підсумками сезону.
Виграти чемпіонат Червоний барон зміг тільки через три роки. Сезон-2000 почався для Шумахера вдало - він став переможцем у трьох перших гонках. Однак потім, протягом п'яти етапів поспіль пілот тричі зійшов з дистанції і ще два рази фінішував другим, позаду головного суперника, фінна Мікі Хаккінена.
За чотири етапи до закінчення сезону Хаккінен випереджав Шумахера на шість очок, німцеві необхідно було вигравати на принциповому для його команди Гран-прі Італії. І пілот зробив це, перервавши невдалу серію. Перемога стала для Шумахера 41-ю в «Формулі-1» - за цим показником він зрівнявся з Сінною.
Коли на прес-конференції німцеві повідомили про побитий рекорд, завжди стриманий Шумахер розплакався і сказав: «Це має для мене велике значення. Мені не вистачить слів, щоб висловити свої почуття. Я можу лише сказати, що щасливий і спустошений».
Доля чемпіонства у сезоні-2000 вирішувалася на передостанньому Гран-прі в Японії. Щоб принести команді довгоочікуваний титул, Шумахеру потрібно було перемагати. Протягом гонки Міхаель був завжди трохи попереду інших і фінішував першим, принісши Ferrari перше за 21 рік чемпіонство.
Перемога ознаменувала початок ери Шумахера. У наступні чотири роки він виграв чотири «Формули-1» поспіль, здобув 48 перемог і став найтитулованішим гонщиком в історії «Формули-1», побивши рекорд Хуана Мануеля Фанхіо за кількістю здобутих трофеїв. Шумахера називали живою легендою. Він лякався і говорив, що це найстрашніший титул з тих, що йому приписують.
Круте піке
Одним із найдраматичніших епізодів у кар'єрі Шумахера став Гран-прі Італії в сезоні-2003. За кілька днів до початку стартів в Кельні померла мати Міхаеля. На знак жалоби німець надів чорну пов'язку, але не відмовився від участі в гонці. Разом з молодшим братом Ральфом він вийшов на старт.
Спочатку лідерство захопив Шумахер-молодший, однак по фінальним колам Міхаель вирвався у лідери і переміг. На подіумі німець був похмурий і відразу після церемонії нагородження разом з братом полетів у Німеччину. Замість нього на прес-конференцію прийшов тодішній бос Ferrari Жан Тодт. «Думаю, це була важлива перемога. Вона показала, яка він людина», - уклав керівник команди.
Лебединою піснею Шумахера став сезон-2006. За рік до цього гонщик вже поступився лідерством в особистому заліку іспанцеві Фернандо Алонсо. Тепер він збирався поквитатися з суперником. Протягом сезону Шумахер і Алонсо по черзі займали першу сходинку п'єдесталу, і переможець визначався на останньому Гран-прі Бразилії.
Невдало провівши кваліфікацію, Шумахер почав гонку з десятої позиції. Він швидко піднявся на сьоме місце, потім зіткнувся з пілотом Renault Джанкарло Фізікеллою - і відкотився вже на 20-е місце.
Але не відступив. Незабаром Шумахер опинився вже на п'ятому місці, однак вище піднятися все-таки не зміг. Титул отримав Алонсо. Але навіть програвши, німець зумів відзначитися - пілот отримав Кубок за найбільшу кількість перемог в сезоні з рук легендарного футболіста Пеле.
Після цього Шумахер оголосив про закінчення кар'єри. «Я насолоджувався кожною секундою», - сказав він на прощання.
Міхаель недовго пробув на пенсії. Присвятивши якийсь час зйомкам в кіно і рекламі, в 2010 році Шумахер повернувся у «Формулу-1», підписавши трирічний контракт з Mercedes. Гонщикові було під силу змагатися з більш молодими суперниками, проте знову стати чемпіоном він все-таки не зміг.
Що було потім - знає навіть далека від «Формули-1» людина.
У 2013 році гонщик пережив страшне падіння, десятки операцій і дві коми. Багато хто вже поховали легендарного німця. Але він живий. Сьогодні Шумахер знову може самостійно дихати і більше не прикутий до ліжка. А значить ще один крутий поворот у його житті пройдено.
