Баскетболісти стояли та дивилися, як їм забивають гол, але це не тому, що вони погано грають. Вся справа в добрих серцях.

Школярі з баскетбольної команди одноголосно вирішили не захищати кільце від суперника, а, навпаки, допомогли йому закинути м'яч у корзину. І це не через те, що у них криві руки або немає волі до перемоги. Все тому, що у них добрі серця, інформує Ukr.Media.

У Олівер-Спрінгс, штат Теннессі, США, пройшов баскетбольний матч між двома дитячими командами. У грі школярів не було б нічого примітного, якби не один незвичайний епізод.

Коли хлопчик з номером 33 на футболці спробував закинути м'яч у корзину і не досяг успіху в цьому, гравці команди суперника просто повернули йому снаряд, щоб він спробував ще раз. Коли у нього знову не вийшло, хлопці запропонували йому спробувати знову. Хлопчикові знадобилося п'ять спроб, щоб все-таки зробити це. Але ніхто з суперників не заважав йому, навпаки, хлопець з 11-м номером на спині кожен раз ловив відскок, щоб передати м'яч невдалому нападнику. А коли в нього нарешті вийшло, у захваті були не лише глядачі на трибунах, але й всі гравці на майданчику.

Діти допомогли цьому хлопчикові забити перший гол, та ще який — він приніс команді три очки.

"І публіка шаленіє! Школярі з команд-суперників об'єдналися, щоб подарувати особливий момент учневі з аутизмом, давши йому можливість забити вперше".

Користувачів мережі захопив вчинок цих школярів:

  • Справжня доброта і спортивна честь!
  • Будь номер 11 у чийомусь житті.
  • Ось ця сторона спорту мені подобається!
  • Нам потрібно бачити більше таких речей і менше всього іншого, що ми бачимо.
  • Я відчуваю тепло у своєму серці, коли я бачу, як діти створюють прекрасні моменти людяності в наші дні. Такі речі губляться серед всі історії про цькування і стрілянину, які захоплюють нас і лякають до півсмерті. Вперед, хлопці! Ви чудові!

Під відео було дійсно багато захоплених відгуків, але знайшлися і скептики. Але більшість людей все-таки було в захваті від того, що гравці подарували хлопцеві цей особливий момент. Такі історії надихають і повертають віру в людство, якщо хтось раптом її втратив. Спостерігати їх з боку дуже приємно, але ще краще бути їх учасником.