За що хлопці, які катають м'яч і б'ють по ньому, отримують мільйони? Як так виходить, що класний футболіст за день може заробити річну зарплату звичайної людини? З яких пір повелося, що за перехід гравця з одного клубу в інший люди готові платити космічні суми? Адже були часи, коли футболісти заробляли за голи й паси не так вже й багато і навіть ходили на звичайні роботи, тренуючись лише у вільний час, інформує Ukr.Media.
Зарплати були заборонені, а грали — за інтерес
Легенди свідчать, що свої перші гроші за гру в футбол любителі попинати м'яч стали отримувати в другій половині XIX століття. Якщо точніше, то в 1880-і роки. Але спочатку Футбольна Асоціація, створена в Англії, хотіла, щоб футбол залишався хобі для любителів, де немає місця ніяким зарплатам і преміям.
У 1880-х футбол вже був досить популярним в англійському суспільстві. Футбольна асоціація налічувала понад сто клубів. Вже тоді тільки в одній Англії в цьому виді спорту крутилася велика кількість людей, серед яких обов'язково знаходилися ті, хто хотів щось заробити, отримати свою вигоду і зробити гру більш цінною з матеріальної точки зору.
Керівництву Футбольної асоціації це не сподобалося, і вона вирішила врятувати дух спорту від грошей введенням в правила нового пункту. Його суть була проста: якщо гравець отримував від клубу яку б, то винагороду або компенсацію, що перевищує його особисті витрати, пов'язані з участю в тій чи іншій грі, то він повинен був бути відсторонений від змагань під егідою Асоціації й від міжнародних турнірів. А клубу, який посмів би взяти такого футболіста, загрожувало Автоматичне виключення з асоціації.
Приблизно через пару років один з клубів Футбольної асоціації звинуватив інший клуб в тому, що його гравці отримують зарплату. Керівник звинуваченої команди це визнав, і його клуб виключили з асоціації. Правда, прихід фінансів у футбол це не зупинило. Вже через рік Асоціація здалася і дозволила платити футболістам зарплату.
А ще вважається, що приходу грошей у футбол сильно сприяли шотландці. У ті далекі роки саме вони намагалися грати в футбол як в командну гру: віддавати паси, комбінувати, щось придумувати. Англійці в цьому плані відставали. Вони особливо не віддавали передачі партнерам, а якщо вже гравець отримував м'яч, то намагався добігти з ним до воріт суперника і самостійно створити гол.
Коли англійці зрозуміли, що у шотландців грати в футбол виходить набагато краще, а гравці з півночі більш майстровиті, вони стали залучати цих чарівників м'яча у свої клуби. Щоб зацікавити шотландця і переконати його переїхати до Англії, потрібно було придумати, чим його туди заманити. І очевидно, що гроші були обрані найкращим мотивуючим засобом.
Відразу мільйонів не шкодували тільки на зірок, а потім і на всіх інших
У першій половині ХХ століття футбол у Великобританії розвивався швидше, ніж у континентальній Європі. Англія задавала тон, а інші країни підхоплювали лише передові віяння.
На початку минулого століття Футбольна асоціація Англії продовжувала боротися з комерціалізацією футболу. Наприклад, існувала стеля зарплат футболістів. Такий стан справ зберігалося до 1960-х, поки гравці не об'єдналися у своєрідну профспілку, яка повинна була домогтися підвищення стелі або її скасування. Футболісти навіть влаштовували страйки й відмовлялися виходити на матчі, поки не будуть виконані їхні вимоги. Та й просте збільшення стелі зарплат не дуже рятувало ситуацію, адже інфляція не стояла на місці й нівелювала всі досягнення профспілки.
Але в 1961-му питання стало руба, і Футбольна асоціація опинилася перед вибором: або скасувати стелю зарплат, або зіткнутися з запланованим наймасштабнішим страйком гравців в історії Британії. В результаті стеля зарплат впала, а доходи футболістів стали рости прискореними темпами.
В кінці 80-х в Англії було знято заборону на гру легіонерів-професіоналів. Тоді в країну потягнулися футболісти з-за кордону, які часто завдяки своїй грі вважалися зірками у себе вдома і були затребувані в інших країнах. Відповідно, і платити таким гравцям слід було більше, ніж місцевим, інакше вони б знайшли більш грошові клуби. Але навіть в ті часи на дійсно великі зарплати могли розраховувати тільки видатні персони, а середньостатистичні гравці оплачувалися за сьогоднішніми мірками досить скромно. Але оклади менш зіркових гравців все одно не могли не рости на тлі збільшення грошей у футболі.
До того ж фінансовий міхур роздувався багатими власниками клубів, готовими викладати за того чи іншого футболіста небачені раніше кошти. Глобальний трансферний ринок ставав величезним бізнес-полем, в якому крутилися постійно зростаючі суми.
Наприклад, в 1973 році один з кращих на той момент футболістів світу Йохан Кройфф перейшов з "Аякса" в "Барселону" за рекордну суму — 922 тисячі фунтів стерлінгів. У 1982-му Дієго Марадона перебрався з Аргентини в "Барселону" за три мільйони фунтів, а через два роки був проданий в "Наполі" за п'ять мільйонів.
Але за останні тридцять років суми трансферів зробили позамежний стрибок. У 96-му" Барселона "виклала за Роналдо понад тринадцять мільйонів фунтів, а пізніше перепродала в міланський " Інтер " більш ніж за дев'ятнадцять.
Очевидно, що воістину фантастичними цінники на футболістів стали в нинішньому столітті. У 2001 році "Реал Мадрид" виклав за Зінедіна Зідана 75 мільйонів євро, що було рекордним трансфером того часу. У 2009-му в той же "Реал" прийшов Кріштіану Роналду, який коштував рекордні 94 мільйони євро.
А в минулому десятилітті за гравців почали викладати суми в сто і більше мільйонів євро — такі трансфери ставали все більш нормальними й звичними. За валлійця Гарета Бейла королівський клуб заплатив "Тоттенхему "майже 101 мільйон євро, а ще через три роки" Манчестер Юнайтед" не пошкодував 105 мільйонів, щоб роздобути Поля Погба. Найбільшим на цей час трансфером в історії футболу вважається перехід бразильця Неймара з "Барселони" в "Парі Сен-Жермен". За бразильця було заплачено 222 мільйони євро.
Мільйонерами футболістів роблять звичайні люди
І все-таки не будемо плутати причину і наслідок. Футболістам платять величезні гроші не через те, що у світі є багаті дядьки, готові здійснювати багатомільйонні трансфери й робити особисті рахунки спортсменів солідніше. Все набагато простіше: люди люблять футбол, цікавляться цією грою, ходять на стадіони, дивляться трансляції. Інтерес людства до футболу колосальний. Не даремно ж цей вид спорту став номером один у світі.
Чому ж з усіх видів спорту саме футбол став найпопулярнішим? Ймовірно, тут немає легкої відповіді, а на глядацький інтерес впливає ряд факторів.
Правила футболу досить прості. Ви за кілька хвилин можете пояснити, що до чого, будь-кому, хто з яких-небудь причин не в темі. Та й сам по собі футбол вважається дуже доступним видом спорту. Якщо немає м'яча, газону і воріт, зіграти в футбол можна, використовуючи підручні засоби.
