Існує поширене переконання, що епідемія ожиріння в сучасному світі є прямим наслідком нашого малорухливого способу життя. Ми звикли думати, що на відміну від наших активних предків, ми витрачаємо занадто мало енергії, сидячи в офісах та автомобілях. Проте наукові дослідження, проведені серед племен, які досі живуть за законами кам'яного віку, руйнують цей міф. Отримані дані змушують кардинально переглянути наше розуміння людського метаболізму, механізмів еволюції та справжнього впливу фізичних навантажень на масу тіла.
Різне життя, однакові енерговитрати
Енергія є основоположним чинником у всій біології. Протягом двох мільйонів років еволюції людина та її предки жили й розвивалися, використовуючи для харчування полювання й збирання. Землеробство з'явилося порівняно недавно — лише 10 000 років тому, а індустріальне суспільство й міська інфраструктура — взагалі лише протягом життя останніх кількох поколінь людей.
Популяція хадза — плем'я на півночі Танзанії — є однією з останніх у світі груп людей, які ведуть такий самий спосіб життя, як і наші предки десятки тисяч років тому.
Життя племені хадза важке й вимагає від його членів доброї фізичної форми. Чоловіки щодня долають пішки кілька кілометрів у пошуках диких тварин, полюючи на них за допомогою луків і стріл. За відсутності здобичі вони залазять на дерева й на висоті приблизно 15 метрів над землею розкривають бджолині вулики, збираючи мед. Щоранку жінки племені покидають свої житла й вирушають на пошуки ягід, коріння та всього, що можна знайти й використати як їжу. Навіть діти беруть участь у господарському житті племені, носячи відрами воду з джерел, розташованих на відстані понад кілометр від поселення.
З огляду на спосіб життя цього народу, науковці були переконані, що наші предки — мисливці-збирачі — спалювали щодня значно більше калорій порівняно з сучасними мешканцями міст і мегаполісів. Вони навіть не могли припустити іншого. Саме малорухливий спосіб життя досі вважався причиною надлишкової маси тіла у сучасної людини.
Однак використання найсучасніших методів — подвійного маркування води радіоактивними ізотопами дейтерію й кисню-18 — показало, що чоловіки племені хадза витрачають щодня 2600 калорій, а жінки — 1900 калорій, і це та сама кількість, яку спалюють мешканці США та Європи. У енерговитратах африканських мисливців-збирачів і європейських службовців не було виявлено жодних відмінностей навіть після врахування поправок на розмір тіла, відсоток жиру в ньому, вік і стать.
У дослідженні, опублікованому в 2008 році Емі Люк із Чиказького університету Лойоли, проводилося порівняння енерговитрат і фізичної активності жінок із сільської місцевості Нігерії та афроамериканок із міста Чикаго. Як і в дослідженні племені хадза, не було виявлено відмінностей у добових енерговитратах між популяціями, незважаючи на значну різницю в рівні фізичної активності.
Потім Лара Дуглас, також із Університету Лойоли, разом із Люк та іншими дослідниками проаналізувала дані з 98 досліджень у всьому світі й установила, що Homo sapiens, "розпещені" життям у сучасному комфорті розвинених країн, мали схожі добові енерговитрати з людьми, які живуть у значно менш сприятливих умовах, де постійне фізичне навантаження є потребою.
Режим енергоощадження
Людина не є єдиним біологічним видом із фіксованими енерговитратами. Було встановлено, що примати, яких утримують у лабораторіях і зоопарках, витрачають стільки ж калорій, скільки й їхні родичі в дикій природі, незважаючи на кардинальні відмінності в рівні рухової активності. Такі самі результати отримали австралійські науковці в 2013 році на кенгуру, а в 2015 році група китайських дослідників — на пандах, які живуть у зоопарках і на волі.
Для уточнення й підтвердження таких, на перший погляд, парадоксальних даних Герман Понцер, Емі Люк і Лара Дуглас вивчили фізичну активність і енерговитрати вже не між групами населення, а у конкретних людей. Це було зроблено у межах масштабного багаторічного аналізу, відомого як «Дослідження моделей епідеміологічного переходу».
Понад 300 добровольців протягом тижня 24 години на добу носили фітнес-браслети, а їхні енерговитрати оцінювалися за допомогою методу подвійного маркування води. Було встановлено, що фізична активність, визначена браслетом, дуже слабко пов'язана з реальними енерговитратами. У середньому людина, яка веде малорухливий спосіб життя, витрачала лише на 200 кілокалорій менше, ніж людина з помірною фізичною активністю (яка виконує фізичні вправи протягом тижня й користується сходами замість ліфтів).
Але найцікавіше: коли рівень фізичної активності зростав до певного високого рівня, витрати енергії стабілізувалися — люди з високою фізичною активністю спалювали ту саму кількість калорій, що й з помірною. Той самий феномен, виявлений між плем'ям мисливців-збирачів хадза з півночі Танзанії та мешканцями розвинених країн, був підтверджений і в індивідуальних спостереженнях.
Економія енергії
Яким же чином людське тіло пристосовується витрачати ті самі калорії за різного рівня щоденного фізичного навантаження? Чому в племені хадза витрачається стільки ж енергії, скільки й у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя в США та Європі?
Відомо, наприклад, що мисливці хадза спалюють ідентичну європейцю кількість калорій, проходячи одну милю. Можливо, люди з високим рівнем фізичної активності витрачають енергію збалансованіше. Наприклад, вони воліють сидіти, а не стояти, або мають глибший сон. Також можливо, що організм залишає певний енергетичний запас, зменшуючи витрати енергії на завдання, які органи й клітини виконують для підтримання життєдіяльності організму. Економія енергії в цих процесах, можливо, і дозволяє нам витрачати її більше на фізичне навантаження без загального збільшення добових енерговитрат. Наприклад, фізичні вправи часто зменшують запальну активність імунної системи й рівень статевих гормонів, зокрема естрогену.
У лабораторних тварин підвищена щоденна фізична активність не змінювала загальних добових енерговитрат, але скорочувала тривалість репродуктивних циклів і знижувала інтенсивність процесів репарації. Homo sapiens і інші біологічні види, очевидно, мають розвинені в ході еволюції стратегії утримувати свої добові енерговитрати на сталому рівні.
Роль фізичних навантажень
Усе це говорить про те, що ожиріння — це не хвороба, яка розвивається через лінь, а наслідок переїдання. Люди набирають вагу, коли кількість калорій, які вони споживають, перевищує кількість калорій, які вони витрачають. Якщо добові енерговитрати протягом історії людства не змінилися, то головним винуватцем сучасної пандемії ожиріння мають бути надлишкові калорії. І науковці пояснюють, чому фізичні вправи для схуднення не завжди приносять бажаного результату. Це відбувається не тому, що фізичного навантаження недостатньо, проблема в тому, що наші тіла сконструйовані так, щоб це спочатку саботувати.
Однак фізична активність не просто потрібна — вона життєво необхідна. Фізичні вправи мають безліч задокументованих доказів своєї користі — від зміцнення серцево-судинної та імунної системи до покращення роботи мозку й підтримання здоров'я в похилому віці. Понцер вважає, що адаптація метаболізму до фізичної активності є однією з причин збереження здоров'я завдяки зменшенню енергопостачання хронічних запальних процесів, коли вони стають неконтрольованими й руйнівними.
Їжа, яку ми споживаємо, безперечно, впливає на наше здоров'я, і фізичні вправи разом зі змінами раціону харчування можуть уберегти нас від надлишкових кілограмів, коли вже досягнуто оптимальної маси тіла. Однак факти вказують на те, що дієту й вправи слід розглядати як різні інструменти, що призводять до різних ефектів: фізичні вправи необхідні для того, щоб бути здоровим і активним, а дієта служить інструментом для зниження ваги.
Установлено, що люди щодня спалюють більше калорій, ніж примати. Навіть після поправки на розмір тіла, ступінь фізичної активності та інші фактори людина споживає й витрачає на 400 кілокалорій більше, ніж шимпанзе або бонобо, а різниця з горилами й орангутангами ще більша. Ці надлишкові калорії використовуються в нашому тілі для підтримки роботи більшого, ніж у приматів, об'єму головного мозку, більшої репродуктивної здатності й більшої тривалості життя.
Наші тіла на клітинному рівні еволюціонували, щоб отримувати й спалювати калорії швидше, виявляючи більшу фізичну активність, ніж тіла приматів. Однак небезпека полягає в надлишковому споживанні калорій, які організм не здатен переробити, у результаті чого вони відкладаються у вигляді жирових відкладень. З усіма відповідними наслідками.
Отже, ви не можете "відпрацювати" переїдання в спортзалі в довгостроковій перспективі. Для схуднення ключовим є контроль калорій, що надходять з їжею (дефіцит калорій), а фізична активність необхідна для здоров'я серця, мозку, кісток та гормональної системи.
