Одна дівчинка змалечку чула, що вона товста. «Жируха!» — кидали навздогін хлопчиська-однокласники й дошкульно клацали застібкою ліфчика на спині. А бюстгальтер довелося вдягнути зарано, десь так із п’ятого класу.
«Ох, щось ти набрала зайвого», — стурбовано зітхала мама. «За фігурою треба стежити», — повчала моложава бабуся, дбайливо підсовуючи онучці під руку тарілку з рум’яними пиріжками.
Років до сімнадцяти дівчинка вже напевно знала, що зайва вага, це головна проблема її життя. Жир робив її непомітною, жир заважав заводити друзів, та й перші юнацькі закоханості оминали її саме через нього.
Упродовж наступних кількох років дівчинка люто ненавиділа своє відображення в дзеркалі та несамовито намагалася схуднути. Біг до хрускоту в колінах, маніакальний підрахунок калорій, хитрощі в стилі «обдури свій організм, хочеш їсти — попий водички», Цигарка замість котлетки. Дівчинка якимось дивом не скотилася в анорексію, проте й здоровою її назвати було важко. Зате — худа.
До університетського випускного дівчинка підійшла з розміром одягу XS і незрозумілим сумом у душі. Вона тримала себе в їжакових рукавицях, стала стрункою, мов лань, але фізично почувалася кепсько. До того ж з’ясувалося, що жадана худорлявість не рятує від чужих оцінок. «Якась ти аж боляче худа стала», — бідкалася вже постаріла бабуся. «У тебе волосся лізе через ті вічні дієти!» — хвилювалася мама. Навіть тодішній сердечний друг, побачивши, скільки часу дівчинка вбиває на вираховування калорій та виснажливі тренування, м’яко кажучи, отетерів. І це при тому, що цей друг у житті бачив усяке, адже мав двох молодших сестер, які до істерики боялися погладшати.
А згодом дівчинка пішла по лікарях. Один тимчасово заборонив їй бігати, бо треба було рятувати суглоби. Інший суворо наказав повернути в життя нормальну їжу, щоб організм нарешті отримав життєво необхідні речовини, а аналізи прийшли в норму.
«А як же моя зайва вага? Вона ж повернеться!» — жахнулася дівчинка. «Правильно, вона й мусить повернутися. І вона ніяка не зайва, а фізіологічно необхідна для здорового функціонування вашого тіла. Надивляться своїх космополітенів, а потім над собою знущаються», — пробурчав лікар. Він був чоловіком грубуватим, ще того, радянського гарту, проте беззаперечним професіоналом своєї справи.
Не те щоб дівчинка палала бажанням дотримуватися лікарських настанов, їй, як і раніше, хотілося бути худою. Але тут неабияк виручив друг. Він безапеляційно заявив, що жива і здорова дівчинка це набагато краще, ніж дівчинка худа. А це, погодьтеся, іноді дві великі різниці. Хай би як вуличні роззяви часом не намагалися переконати нас у протилежному.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!