Раніше я дуже любила гортати журнали з ідеальними інтер’єрами. Ну, знаєте, ці стерильні вітальні, де страшно дихати, і вилизані кухні, де ніхто ніколи не смажив котлет.
Десь ближче до полудня мій мозок зазвичай нагадує браузер із сорока відкритими вкладками, і з половини з них на повну гучність лунає щось, чого я взагалі не просила.