Південна Африка, 2008 рік. З землі дістають довгастий шмат породи. Відмивають. Всередині — ембріон лістрозавра. Це такий терапсид, звіроящер, який бігав планетою 250 мільйонів років тому і є далеким родичем сучасних ссавців. Знахідку поклали на полицю, і майже двадцять років вона чекала, поки технології до неї доростуть.
Доросли. Дослідники загнали цей ембріон (і ще два подібні) під синхротрон та мікротомограф.
Ми звикли думати про еволюцію ссавців як про перехід до живородіння. Палеонтологи давно підозрювали, що на старті наші предки теж несли яйця, як динозаври чи птахи. Підозрювати — це одне, а мати докази — інше. Тепер вони є.
Виникає логічне питання: де шкаралупа? Її немає. На відміну від бронебійних, мінералізованих яєць динозаврів, які зараз валяються по всіх музеях, яйця лістрозаврів були м'якими. Як у сучасних черепах. Така органіка просто не здатна скам'яніти.
То як зрозуміли, що це саме яйце? Відповідь у нижній щелепі. Точніше, в її анатомії. Вона складається з двох половинок, які у дорослих особин зростаються — інакше тварина банально не зможе жувати їжу. В ембріона щелепа була розділеною. Він не міг харчуватися самостійно, він просто лежав у своєму міхурі й дозрівав.
Яйця лістрозаврів були гігантськими відносно розмірів самої тварини. Вони пакували туди стільки жовтка і поживних речовин, щоб дитинча вилуплювалося вже повністю готовим до життя. Жодних безпорадних немовлят, яких треба вигодовувати роками. Виліз — і пішов їсти сам.
Це було не просто зручно. Це було питання виживання. 250 мільйонів років тому сталося масове пермське вимирання. Пекельна спека, жорстока посуха, нестача всього. І саме ця сувора репродуктивна стратегія — спакувати дитину в надійний інкубатор і випустити в світ уже дорослою — дозволила нашим доісторичним родичам не здохнути в умовах тріасового апокаліпсиса.
Ось так. Жодних чудес. Просто еволюційний розрахунок і багато жовтка.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!