Перш за все хочу сказати, що я абсолютно впевнений у перемозі. Але в перемозі не "завдяки", а "всупереч". Всупереч тупості і продажності багатьох представників політичної системи, непрофесіоналізму генералітету, відсутності політичної волі у тих у кого вона має бути присутня за визначенням.
Моя задача врятувати бійців. І для мене тут всі засоби хороші. Все, крім тих які можуть пошкодити моїй країні. Це не просто бійці батальйонів Донбас, Дніпро, Світязь, Херсон, Миротворець. Це ті люди, які завтра можуть стати наріжним каменем у фундаменті нової України. Звичайно їх можна принести в жертву. Але на чий вівтар? Новій Україні? А звідки вона візьметься якщо ті хто її захищав і хто повинен був будувати після війни будуть лежати в могилах? Людський ресурс нації не нескінченний. І якщо загинуть кращі то заміни їм може і не знайтися.
Я ніколи не зловживав довірою людей до мене. Я покликав їх вийти і стати плечем до плеча з нами коли піддався шантажу негідників з Кремля моя країна готувалася укласти паскудний мир з агресором. Мир, який дал би можливість ворогові зміцниться і піти далі. Тоді ми вийшли під АП і Президент нас почув. На жаль в армії не змінилося нічого і знову ми перемагали "всупереч". Три міста ми взяли безпосередньо, в важких боях, ще чотири - плечем до плеча з іншими підрозділами. А потім був Іловайськ.....
Іловайськ повинні були штурмувати силами в 800 чоловік. Я вже можу про це говорити адже це вже минуле.
На нас що мовляв ми це зробили самостійно - було все зовсім інакше. План був погоджений і затверджений керівництвом АТО, безпосереднє командування здійснював генерал Хомчак, командувач сектором Б, якого я поважаю за особисту мужність і тверде керівництво військами. У підсумку з різних причин місто довелося брати набагато меншими силами. Зараз можна назвати і кількість - 340 чоловік. У перший же день було взято дві третини міста. Якби туди зайшло підкріплення - Іловайськ був би повністю під нашим контролем ще 19.08. В той же день я був поранений і пішов звіт нашим жертвам. 20.08 до нас зайшов батальйон Дніпро, а вірніше його окремий підрозділ. Бійці відбивали танкові атаки, жили під мінометними обстрілами, "градами", "смерчами", "ураганами"... Всі втрати - ні від штурму, а від спроб малими силами утримати місто.
