Допотопний, але ще підбадьорливий прикордонний уазик петляє серед полів соняшнику. У якийсь момент дорога робить крутий поворот і переді мною виростає синя табличка: "Державний кордон України. Прохід заборонено". Там, за колючими чагарниками акації, починається країна, якої немає: невизнана Придністровська Молдавська Республіка. За 24 роки існування "дивної держави" в Україні про неї майже не згадували. Але в розпал кримської кризи, Придністров'я нагадало про себе: депутати місцевого парламенту звернулися до Путіна з проханням прийняти їх маленьку країну до складу Російської Федерації. Для українців це може означати: кордон з Придністров'ям майже те ж саме, що і кордон з Росією.
Великий китайський рів
Після цього в Україні забили тривогу. Керівник Центру військово-політичних досліджень Дмитро Тимчук повідомив, що Придністров'я в разі війни має приблизно 11 тисячами багнетів (включаючи російський миротворчий контингент і добровольців-козаків) і 30 одиницями бронетехніки. Для захисту Одеської області від можливої агресії було вирішено викопати вздовж всієї 450-кілометрової придністровсько-українського кордону протитанковий рів. До нього ми і під'їжджаємо на уазику.
Глибина рову - близько трьох метрів, ширина - близько п'яти. Він тягнеться по всьому гірському хребту, ніби слід від гігантського хробака. На крутому схилі, де не зміг працювати екскаватор, слід переривається. Тут встановлені загородження з тонким, ледве помітним у вигорілій траві сталевого дроту. Потрапивши на цю ділянку автомобіль або броньовик, дріт миттєво намотається навколо його коліс і заблокує їх.
- Зміцнення кордону ніколи не буває марним, - зауважує начальник відділу прикордонної служби "Гулянка" майор Сергій Мельник. - Чим більше інженерних споруд, тим легше прикордонникам і складніше порушників.
На кордоні з невизнаною республікою замість прикордонних стовпчиків металеві таблички
Сергій Мельник нагадує боксера-важкоатлета: у нього широкі плечі і великі м'язисті руки. Автомат в них здається дитячою іграшкою. У минулому Сергій - фіналіст чемпіонату прикордонної служби з рукопашного бою. "Гулянка" - це назва села і прикордонного пункту пропуску - дванадцяте місце служби майора. Він працював чи не на всіх ділянках західного кордону.
- Рівчак копають в основному мобілізовані в березні солдати на техніці, яку нам надало МНС і райадміністрація, - продовжує Сергій.
Жодних додаткових коштів на створення "великого рову" не виділяли. Ще одна проблема - копають його на ділянках, що належать місцевим жителям. Коли після розпаду Союзу розподіляли наділи, з прикордонною службою питання землевідведення не погоджували. Однак сьогодні, за словами Сергія Мельника, місцеві жителі ставляться до цієї проблеми з розумінням і не противляться будівництву прикордонних укріплень на землях, які юридично належать їм. З одним з мешканців ми незабаром познайомилися.
Дядько Федір
У декількох кілометрах від кордону потонуло в заростях українське село Новорозівка. Точніше, те, що залишилося від села. Тутешні сади тепер більше схожі на джунглі, в яких ледь проглядається колишня головна вулиця. Колись тут було до тридцяти будинків, тепер майже всі вони перетворилися в руїни. У дворі останнього житлового будинку величезний стіг сіна, трактор без колеса і старі сухі дерева. Господар - лисий мужик середнього віку - поважно виходить до нашого уазика, високо тримаючи лобастую голову.
- Називайте мене дядьком Федором, - каже він, і ми потискуємо один одному руки. - У мене тут справжнє Простоквашино: дві корови, кіт і собака. Листоноша ходить з сусіднього села...
Для дядька Федора з села Новорозівка українські прикордонники - свої люди
Дядько Федір народився в придністровських Дубоссарах. Ще в молодості купив будиночок в Новорозовке. У нього три гектари землі. На овочах, зерні, молочних продуктах, м'ясі і меді дядько Федір заробляє близько двох тисяч гривень на місяць. Де ще стільки "піднімеш"? Тому й не поспішає їхати з спорожнілого села. Йому не страшно тут одному: якщо що - поруч прикордонники. Вони для нього - свої, тому він не проти того, щоб протитанковий рів копали на його землях. Захист країни важливіше декількох кілограмів кукурудзи.
- Раніше по покинутих хатах мародери хиталися, - розповідає дядько Федір. - Але з тих пір як прикордонники змінили гумові кийки на автомати, мародери вивелися. Я і сам натикаюся на прикордонні наряди. Як-то вранці дивлюся у вікно - військові біжать. Думав, почалося. Виявилося, це наші проводили навчання для мобілізованих. Вперше за багато років.
По інший бік кордону, в Придністров'ї, навчання проводять регулярно, двічі на рік: у квітні та жовтні. У Новорозовке виразно чутні звуки кулеметних черг. На думку дядька Федора, можливість диверсій невелика. Звичайно, ніякий рів не затримає диверсійні групи. Але через пункти пропуску їм буде непросто прорватися, а без техніки вони не зможуть піти далеко. Про настрої в Придністров'ї, де у нього багато друзів і рідних, дядько Федір говорить коротко: "Вони самі нас бояться".
Мирне Платоново
На пункті пропуску "Платоново" набагато менше укріплень, ніж, приміром, на чернігівській "Сеньківці". Автомати у прикордонників без примкнутих магазинів. На перший погляд, мирна атмосфера, довоєнна. У 2014 році на всіх ділянках Котовського прикордонного загону, до якого відноситься і "Платоново", лише двічі затримували підозрілих особистостей. У травні прикордонники повернули в Придністров'я сімейну пару, яка прямує в Одесу на автомобілі з вантажем камуфляжної форми і муляжів зброї. Подружжя стверджували, що все це - для секцій рукопашного бою. На іншого порушника, який намагався провезти на українську територію в банках з-під фарби дві гранати, завели кримінальну справу.
Нещодавно українські прикордонники помітили в цих місцях безпілотники. А придністровське КДБ заявило, що з української сторони стріляють. Після цього пропускний режим посилили. Тепер жителі Придністров'я, які виїжджають за межі своєї території з сумою менше трьох тисяч гривень і не здатні підтвердити мету перебування в Україні, змушені повертати назад. Також скасовано "зелений коридор". З-за цього кількість бажаючих перетнути українсько-придністровський кордон помітно зменшилася. Зараз через "Платоново" в обох напрямках щодня проходить близько 1000 чоловік і проїжджають приблизно 300 автомобілів. Удвічі менше, ніж у минулому році.
Останнім часом над кордоном не раз засікали придністровські безпілотники
- Ми не повинні недооцінювати загрозу з боку ПМР, де сильні пропутінські настрої, - розповідає Сергій Мельник, дивлячись, як машини з червоно-зеленими придністровськими прапорцями на номерах повільно переповзають на нашу сторону. - Тому готуємося до оборони. Зараз ми створюємо оперативно-бойові застави, збройні протитанковими гранатометами. Кожна з них по тривозі може висунутися в потрібне місце за підтримки бронетехніки батальйону територіальної оборони міста Котовська. Крім того, вчимо особовий склад протидіяти розвідувально-диверсійним групам противника. Ворог тут не пройде.
У Бендерах все спокійно
На пункті пропуску вдається перекинутися парою слів з водіями та пасажирами придністровських автомобілів. Загальне враження: жителі Придністров'я і Молдови, які проїжджають через пункт пропуску "Платоново", зайняті своїми проблемами і не вникають в політику. Так, вони чули, що в Україні йде війна, але не особливо цікавляться, хто з ким воює і чому. Про військову загрозу з боку Придністров'я кажуть скептично:
- Якщо побачити армію ПМР, можна бути впевненим, що республіка нікому загрожувати не може, - вважає Наталія Тимофєєва, москвичка, яка народилася в Бендерах.
- Про війну в Україні нічого не знаю - не цікавився, - зізнається Іван Канцер з молдавського села поруч з Бендерами. - Мені урожай збирати треба: кукурудзу, соняшник, кабачки. Не до війни.
- В ПМР я ніде не бачив приготувань до нападу на Україну. Хоча якщо б щось готувалося, всі б про це знали. Країна маленька, в ній нічого не сховаєш, - говорить український далекобійник Володимир Попан.
Майор Сергій Мельник упевнений, що на кордоні з Придністров'ям "великий китайський рів" буде незайвим
Найчастіше через пункт пропуску проїжджають "вестарбайтери": молдавани, які їдуть на заробітки в Москву і Санкт-Петербург. Деякі з них не приховують проросійських настроїв.
- Ми були б не проти, якби Росія "рятувала" Молдову, а не Україну, - каже штукатур Андрій Пинтя. - Через проєвропейську політикиунашого уряду вже більше мільйона молдавських робочих депортовані з Росії. Так, в Європу ми тепер можемо їздити без віз, але тільки як туристи: працювати там не маємо права. Та й як там працювати. Кожен господар хоче, щоб говорили на його рідній мові. Так що навіть англійський при працевлаштуванні мало чим допомагає. Деякі вчать італійську - він трохи схожий на молдавську - і їдуть на роботу в Італію. Але все ж комфортніше працювати в Росії. Російську ми знаємо з дитинства.
Зброя - не їх профіль
Головний біль прикордонників на "Платоново" - контрабанда. Схема проста. Контрабандисти закуповують у Росії чи Білорусі сигарети і транзитом через територію України доставляють їх у Придністров'я. Там їх без розмитнення перекидають назад в Україну. Вночі з придністровської сторони до межі під'їжджає машина, звідки товар швидко перевантажують в автомобіль, який під'їхав з території України.
- Для того, щоб задушити контрабанду на кордоні, нам потрібні, по-перше, права, по-друге, законодавчий захист, - вважає Сергій Мельник. - Зараз немає ні того, ні іншого. Наприклад, прикордоннику дозволено стріляти по колесах автомобіля, який не зупинився на його вимогу. Але якщо куля зрикошетила і ранить когось з пасажирів, юридичних проблем не оберешся. Ще був випадок: прикордонник конфіскував фуру контрабандного м'яса, а потім півроку ховався по родичах від бандитів.
Але найбільше боротися з контрабандою заважає правовий статус Придністровської республіки. Якщо наші прикордонники затримують жителя Придністров'я без паспорта, вони змушені зв'язуватися з його родичами і просити їх привезти документи на кордон. Встановлення особи за офіційними каналами неможливо - у Молдові немає даних про жителів країни-фантома.
- Відмінність кордону з ПМР у тому, що нам заборонено входити в контакт з тією стороною", - пояснює Мельник. - Не можна посилати якісь запити, спільно шукати порушників і багато іншого, що для кордону з звичайною державою - норма.
Тому нереально стягнути штраф з придністровців за незаконне перетинання кордону та контрабанду. В результаті українські прикордонні наряди затримують одних і тих самих порушників. Як правило, мова йде про тютюнову контрабанду. За словами Сергія Мельника, ці контрабандисти не становлять загрози для України, яка знаходиться де-факто в стані війни з Росією: перекидання через кордон зброї - не їх профіль. Адже за зброю можна заробити не штраф, а термін.
І все-таки наші прикордонники готуються до гіршого. Вони роблять все, щоб зміцнити кордон і відгородитися від російського світу, звідки в будь-який момент може прийти "порятунок". Чи будуть коли-небудь виділені гроші з бюджету на будівництво "стіни Коломойського" - невідомо. Але рів вже є. Наскільки він ефективний? Військовий експерт, директор консалтингової компанії " Defense Express Сергій Згурець вважає, що спроби убезпечитися від країни, живе за тими ж ідеологічними лекалами, що і Росія, не можуть бути надмірними. Інша справа, що краще не зводити на кордоні українську "лінію Маннергейма", а вкладати кошти в розвідку. Втім, одне іншому не заважає.
