Про напій королів – шампанське: як визначити, чи справжнє воно ?

Шампанське – символ, без якого ми не уявляємо собі Новий рік. У нашій країні склалося історично, що святкове застілля супроводжували салат олів'є (у ньому виявлялися особи деяких громадян до кінця трапези), а також постріл пробки під бій годинника (до речі, будьте обережні, вона вилітає з пляшки зі швидкістю 50 км/год і пошкодження очей – часта травма на зимові свята). Келихи наповнювалися ігристим вином (бо тільки напій, вироблений в провінції Шампань, може називатися шампанським) і загадують бажання. І нас ніколи не бентежила "несправжність" ігристого, адже воно завжди було різним протягом багатовікової історії.

РИМЛЯНИ і РЕЙМС

За появу шампанського можна сказати спасибі римлянам, які в III-IV століттях висадили лози винограду на північному сході сучасної Франції (Шампань). У V столітті рослину стали культивувати місцеві жителі і виробляти з нього вино. Існує думка, що вперше хмільний напій подали до столу на честь коронації короля Франції Гуго Капета, яка сталася в Реймсі в 987 р Так зване "Реймське" або "річкове" (через доставки його по річках) вино починає згадуватися в історичних хроніках. Тоді для нього використовували виноград сорту "піно нуар".

ЩО НЕ ВИБУХНУЛО, ТЕ СТАЛО ВИНОМ

У ті часи своїми винами більше славилася Бургундія, де клімат був теплішим. Шампанські ж напої відрізнялися кислим смаком і менш яскравим відтінком. Крім того, холод у винних погребах впливав на процес бродіння, який зупинявся раніше належного терміну і тільки з настанням тепла поновлювався. Це призводило до того, що частина пляшок просто вибухала, а вино в інших виявлялося насичене бульбашками. У той час це вважалося недоліком, з чим і намагалися боротися місцеві виробники.

Одне з відомих світу імен – П'єр Периньйон. Монах-бенедиктинець з 1668 року трудився над удосконаленням шампанського в абатстві Сен-П'єр д'Отвільєр. Всупереч легенді, він не винахідник напою, зате його прізвище разом з поважним зверненням "дом" (від лат. Dominus – пан) стали в ХХ столітті назвою відомої марки шампанського. На жаль, після нього не залишилося записів рецептів. Сьогодні ми можемо тільки здогадуватися про те, що він зумів винайти.

КОМУ З БУЛЬБАШКАМИ. В той же час, в XVII столітті, поряд з низьким попитом у Франції, напій з бульбашками став популярним у Великобританії. Точніше, замовляли його туди як звичайне вино, але до моменту прибуття воно ставало ігристим. Англійцям сподобався подібний ефект. Вони навіть вирішили самостійно виробити подібний напій. У 1663-му шампанське вперше було згадано в поемі "Гудібрас" Семюеля Батлера.

Природно, що така увага до "неправильного" вина в аристократичних колах Англії не змогла залишитися непоміченою.

ІГРИСТЕ: І СОЛОДКЕ, І БРЮТ

Поступово шампанське стає популярним і в інших країнах, в першу чергу – в рідній Франції. У 1715-му принцом-регентом став Філіп II Орлеанський, великий шанувальник ігристого. Він наказував подавати його щовечора у своєму палаці Пале-Рояль. Французька знать наслідувала захопленню герцога, і виноробні будинки Шампані стали рости як на дріжджах. У 1737-му король Людовик XV для своїх апартаментів у Версалі замовив художнику Жану Франсуа де Труа картину "Сніданок з устрицями" – на ній зображений щедрий стіл з морепродуктами і шампанським.

У XIX столітті індустрія виробництва напою активно розвивалася. Правда, на початку століття його популярність серйозно похитнули наполеонівські війни. Дворяни, які звикли його споживати, були або страчені, або втекли з країни. Але потім виробництво налагодилося, і одним з найбільших замовників стала Росія, де жодне свято знаті не обходилося без шампанського.

ВДОВА КЛІКО. За легендою, у підвалах Барби-Ніколь Кліко, вдови господаря виноробного будинку Філіпа Кліко, придумали ремюаж (пляшки встановлюють шийкою вниз і повертають). Незабаром цей спосіб почали використовувати й інші будинки. Ім'я ж вдови Кліко стало широко відомим, а марка цього шампанського популярна і донині. В основному любителі в XIX столітті споживали солодке ігристе вино (часто за допомогою цукру виробники маскували погані якість і смак). Але поступово виріс попит на напівсухе та сухе шампанське, аж до брюта, при виробництві якого взагалі не використовується цукор.

ХХ століття внесло свої корективи. Під час Першої та Другої світових воєн на території Шампані йшли бойові дії, які завдали шкоди виноградникам. Революція в Росії і Велика депресія в США призвели до втрати цих ринків збуту. Але славу вина не знищити: навіть підписання капітуляції Німеччини 7 травня 1945 (до речі, в Реймсі) було відзначене шампанським.

ЯК ЗА ЗАКОНОМ. Сьогодні виробництво і використання назви "шампанське" регулюється різними законодавчими актами. Як вже говорилося, вино не повинно називатися "шампанським", якщо не вироблено в Шампані – в такому випадку це просто ігристе вино. Однак є різні лазівки, завдяки яким на прилавках з'являється, наприклад, теж же "Советское шампанское", і купуємо улюблений напій до свята, радіючи бульбашкам.