Ті хрущі, що у Шевченка «над вишнями гудуть»: вишню, як і сливу, травневий хрущ любить більше за інші плодові дерева. Через кілька тижнів хрущі зникають, і здається, ніби все їхнє життя вмістилося в короткий весняний літ.
Адже на цей момент жук уже прожив кілька років. Більшу частину цього часу він проводить під землею у вигляді товстої світлої личинки. Дорослий травневий хрущ — лише остання і найпомітніша частина довгого життєвого циклу.
Західний, східний, самець і самиця
Травневими хрущами називають представників роду Melolontha. У нас майже всюди трапляються два види — західний і східний травневі хрущі. Розрізнити їх без підготовки непросто, та й спосіб життя у них подібний.
А ось самця від самиці відрізнити легко — за вусиками. У самця на кінці віяло з семи великих пластинок, у самиці — з шести маленьких. У пластинках самця близько 50 тисяч нюхових клітин, у самиці — у 5-6 разів менше: самиця виділяє пахучу речовину, а самець знаходить її за запахом. Чорний або рудий щиток за головою — дві форми західного хруща, вони бувають і у самців, і у самиць.
Місяць-півтора на поверхні
Дорослі жуки з’являються навесні, зазвичай одночасно з розпусканням листя. Удень вони часто сидять на деревах, а надвечір починають літати. Живляться молодим листям берези, дуба, клена, верби, плодових дерев, іноді хвоєю. Ця підгодівля вкрай важлива: вона дає жуку сили, а у самиці без неї не дозрівають яйця.
Після спарювання самиця заривається в ґрунт і відкладає яйця. Кладок може бути кілька. На поверхні жук живе місяць-півтора: самці гинуть раніше, невдовзі після спарювання, самиці — після останньої кладки.
Що личинка робить усі ці роки
Через кілька тижнів із яйця виходить невелика С-подібна личинка з коричневою головою і трьома парами ніг. Першого року вона живиться переважно органікою ґрунту і тонкими корінцями. У міру росту переходить на дедалі більші корені трав, кущів і дерев.
Саме личинки завдають рослинам основної шкоди. Вони можуть пошкоджувати корені картоплі, суниці, молодих плодових дерев і лісових саджанців. Найбільшої шкоди завдають старші личинки.
Схожу товсту білу личинку часто знаходять і в компості, але там це зазвичай бронзівка — личинка золотисто-зеленого жука, якого бачать на квітах. Відрізнити просто: покладіть знахідку на рівне місце. Личинка хруща так і залишиться лежати на боці колечком, а бронзівка розпрямиться і поповзе на спині, ніжками вгору. Ніжки у неї короткі, тіло майже однакової товщини від голови до хвоста. Корені бронзівка не чіпає, вона переробляє мертву органіку, тому її краще одразу повернути в компост: на сонці тонка шкіра швидко пересихає.
Восени, коли земля остигає, личинка хруща йде глибше, на чорноземі — на 60-80 сантиметрів. Навесні вона знову піднімається ближче до коренів. Так повторюється кілька сезонів. У нас західний травневий хрущ зазвичай розвивається 4 роки і лише на крайньому півдні може завершити цикл розвитку за 3 роки. У східного, який поширений у лісах та північних регіонах, цикл ще довший — 4-5 років.
Вік знахідки під час осіннього перекопування можна оцінити за розміром. Личинка цього року — сантиметр-два, а найбільші, яким наступного літа заляльковуватися, — 4-5 сантиметрів. Усе, що між ними, — личинки другого-третього року.
Утім, життя під землею не гарантує цілковитої безпеки. Личинок знаходять і поїдають кроти, мідиці, кабани та птахи, що розкопують землю. Їх знищують хижі комахи, гриби та бактерії. Вони також гинуть при пересиханні ґрунту, сильному промерзанні та обробці полів.
Наприкінці розвитку личинка влаштовує в ґрунті невелику камеру і перетворюється на лялечку. Зовні вона вже нагадує жука: розрізняються ноги, вусики та майбутні крила. Через кілька тижнів з’являється доросла комаха, але назовні вона зазвичай не виходить. Молодий жук залишається зимувати в землі і вибирається лише наступної весни.
Чому не можна вирости за одне літо
Корені — доступна, але не надто поживна їжа. Личинці потрібно не лише збільшитися в розмірах, а й накопичити достатньо речовин для повної перебудови тіла під час заляльковування. Зробити це за кілька теплих місяців важко.
Крім того, температура тіла комахи залежить від довкілля. У холодному ґрунті личинка стає малорухливою, майже перестає живитися і рости. Що коротше літо і прохолодніший ґрунт, то більше сезонів потрібно для завершення розвитку.
Чому одного року хрущів багато, а іншого — майже немає
У травневих хрущів існують вікові групи, які розвиваються приблизно в одному ритмі. Якщо велика кількість личинок з’явилася в один сезон, через чотири роки (у східного — через 4-5) вони майже одночасно перетворяться на дорослих жуків. Тому виникають так звані льотні роки, коли ввечері хрущів особливо багато.
Повної точності тут немає: частина личинок розвивається швидше або повільніше, тому окремі жуки з’являються щороку. Але масові вильоти дійсно повторюються через кілька років, за тривалістю місцевого циклу. Тож весна майже без хрущів ще не означає, що вони зникли: у західного хруща на одну галасливу весну припадають три тихі, у східного — і того більше.
Одночасний виліт допомагає жукам швидко знайти партнерів. Можливо, масовість також зменшує ймовірність того, що птахи знищать усе покоління.
Отже, знайомий усім хрущ живе набагато довше, ніж здається. Він чотири роки провів у темряві: три зими личинкою і ще одну — уже жуком. Весняний літ — лише коротке завершення його тривалого життєвого циклу.
Коментарі
Поки що немає коментарів. Будьте першим!