Дві моделі реформи вищої освіти України. Перед нами дві моделі реформи Вищої освіти. Вони повністю протилежні.

Перша - поскорочувати наші слабкі вузи, перейменувати дипломи фахівців-магістрів і наділити вузи більш широкими правами.

А також поповнювати наші вузи тими абітурієнтами, які залишаться після того, як все більш-менш розумні випускники шкіл влітку поїдуть в Європу. Чому?

Тому що там немає такого смертельно-жахливого-незрозумілого ЗНО, немає набридливої корупції. А є тільки перспективи отримати європейську освіту, яка в більшості випадків безкоштовна і набагато більш якісна. Та й жити там краще.

Друга модель - та, за якою ідуть країни, які хочуть швидко злетіти вгору і переламати тенденцію до падіння їх рівня освіти.

Вони йдуть не на загороджувальні заходи внз, як у нас... Не на посилення вимог до своїм національним ЗНО... Не на обов'язкову платність... А зовсім н а о б о р о т.

Ці країни запрошують до себе найкращі університети світу створювати свої філії на найбільш сприятливих для них умовах.

Ось я приїхав з Еміратів. Там Нью-Йоркський Університет відкриває свою філію на 150 місць, а вже 150 000 охочих записалося. Нещодавно був в Албанії. Там ростуть, як гриби, філії італійських, британських, французьких, американських, канадських університетів. Любо-дорого дивитися на цих щасливих студентів, побувавши там в аудиторіях і лабораторіях. Нам таке не снилося.

Ось ви зараз читаєте це, і я уявляю, як ви переноситесь в атмосферу цих вузів і ваші серця теплішають. Ви відчуваєте і розумієте, що з задоволенням віддали б своїх дітей туди, а не в наші прогнилі вузи, в яких дітям належить прожити 5 років повної безперспективності.

Ось хочуть скоротити 200 вузів. Це недостатня постановка питання. Треба, можливо, їх закрити, але замість них треба відкрити західних 10 філій. Це просто і швидко.

Інакше ми з цієї діри ніколи не виберемося.