Ще недавно ми самі були "ватою"

Батьківщина починалася з того, що перед сном ми думали про те, аби злий дядько Рейган не натиснув червону кнопку і не направив свої ядерні ракети на СРСР.

А що було трохи пізніше? А потім був російський гуморист Задорнов, у якого всі американці тупі, тому що не здогадувалися, що можна на товар відірвати магнітну смужку, яка «дзвенить» на виході з магазину. Що можна в таксофон на волосіні опускати жетон, щоб безкоштовно говорити. До речі, сцена з таксофоном і подібним трюком була показана у фільмі «Голка». І ми всі сміялися над тупими американцями і намагалися обдурити свою державу ось такими нехитрими способами.

А потім була війна в Чечні і дуже багато (якщо не більшість) українців були на боці російської армії і президента Путіна. Багато підтримували ідею «розчавити їх усіх танками».

А тепер давайте подивимося на себе зі сторони, з урахуванням цих фактів. Сьогодні я інакше реагую на погрози Росії перетворити США на радіоактивний попіл. Я по-іншому дивлюся на цитати лідерів республіки Ічкерія Шаміля Басаєва: «Ваша великоруська мрія - сидячи по шию в лайні, затягти туди всіх інших. Це і є русизм» і Джохара Дудаєва: «Русизм - це особлива форма людиноненависницької ідеології, заснована на великодержавном шовінізмі, повної бездуховності та аморальності. Принцип дії - знищення всього і вся, тактика випаленої землі».

Під час війни в Чечні чимало українців підтримувало дії російської армії і президента Путіна

Ми стали іншими. Але почали не за мить, а через велику кількість часу, проходячи шлях до знання крок за кроком.

Зараз багато розмов про те, що буде, коли росіяни «прозріють». Чи зможемо ми їх пробачити за ті слова і думки. Але ж якщо подумати - ми самі були такими 10-15 років тому. Та хіба нам соромно за наше минуле? Адже ми не звинувачуємо себе, що були таким же типовим «совком», яким зараз є велика кількість росіян. І ось років через 10-15 (у кращому випадку) ми зможемо спілкуватися на одній мові. Українці почали свій шлях раніше, ніж росіяни, але пізніше, ніж країни Балтії. Чи варто Так осудливо дивитися на «сліпоту» інших, коли ми самі тільки-тільки навчилися дивитися одним оком?

Єдиний момент - це все стосується тільки тих росіян, які, сидячи на дивані перед ТВ, обговорюють і критикують Україну за її «фашизм». А ось доля тих, хто не тільки говорить, але й бере участь у війні, повинен вирішувати суд.