Хвилина розмови з начальником штабу у Пісках

- А шо у вас, братику?

- А шо у нас? Останніми днями тварюки геть розперезалися. Їхні агеєси і утьоси практично не вмовкають. І як ти розумієш, це на додачу до мінометів, градів, САУ. Знахабніли. Підходять близько. Намагаються нав*язати рукопашну. Підійшли до "будинку мента" - це сто кроків від нас - кричать "Аллах акбар" і з підствольників гатять. Ну, і ми по них. Шоб заткалися. Який Аллах може бути в людині, в якій живе сатана? Істоті, яку вхопив сатана, не поможе ні Христос, ні Аллах, ні Ягве.

- Шо вам привезти, братику? В цю неділю Бояр їде до вас, а я - у вівторок-середу.
- М'яса.
- Купити на базарі свиню?
- Та хоч в жестяних банках. Сто молодих здорових мужиків. Вони їсти хочуть. Я не можу нагодувати їх чаєм і пряниками.
- Пойняв. Буде вам м'ясо.

Отож, любий український народе, любі наші волонтери, наша опора і наш тил! Хлопці на передовій хочуть хліба і видовищ.

З видовищами у нас склалося. З видовищами - все гаразд. Видовище біжить в штикову атаку з криками "Аллах акбар", але дістає в чоло з вога чи кулеметною чергою по зубах і швидко затикається. А от з хлібом, чи то пак, з м'ясом, трохи складніше. Відчувається брак. У зв'язку із загостренням ситуації в Пісках, цивільні вантажі до нас майже не доїжджають.